Вы здесь: Главная > Шкільні твори > «Слово, моя ти єдиная зброє…» (Леся Українка) (ІІІ варіант)

«Слово, моя ти єдиная зброє…» (Леся Українка) (ІІІ варіант)

У творчості всіх великих поетів обов’язково є вірші, присвячені слову — його силі, його призначенню в житті суспільства. Інакше й не може бути, адже, прийшовши в літературу, письменник повинен добре усвідомлювати свою мету і своє місце в мистецтві слова.
Леся Українка розуміла своє покликання як служіння народові. Розуміла й діяла, не відступаючи від переконань — попри всі удари долі, розчарування, відчай. Її художні твори засвідчили це відповідальне ставлення поетеси до художнього слова. Яскраво і переконливо роль поезії розкрита в поемі «Давня казка».
Головний герой твору — молодий поет, усім серцем відданий народові. Він вільно живе і створює свої пісні для простих людей. Слово поета має незвичайну силу — воно здатне будити душі людей І надихати їх на подвиги. У сюжеті поеми розгортається конфлікт між поетом і лицарем Бертольдо, який вважав себе наймогутнішим і найбагатшим, доки не зустрівся зі співцем. Виявилося, що багатство поета значно більше: він має волю, сильні і чудові пісні, здатні зачаровувати і старих і малих. Співець допоміг Бертольдові освідчитися коханій. Поетичне слово розтопило серце гордої жінки, і лицар щасливо одружився з нею.
Удруге пісня поета врятувала Бертольда в час війни. Не витримавши опору чужого міста, вояки готові були безславно повернутися додому. Лицар виявився безсилим протистояти відчаю свого війська, і тут вирішальну роль відіграли співці, які своїм виступом зуміли повернути воякам і силу, і бажання йти у бій. Автором пісні, звісно, був знайомий уже поет. Отже, художнє слово здатне надихнути людей, привести їх до перемоги над ворогом.
І ще одну роль може виконувати поезія — вчити людей, пробуджувати в них прагнення до волі, до справедливості. Пісні героя «Давньої казки» розкривали правду про панів і мужиків і закликали простий люд до зброї, до захисту своїх прав. Леся Українка ствердила вірність поета інтересам народу, готовність служити йому до кінця.
Вірш «Слово, чому ти не твердая криця» втілює цю ж думку, але по-іншому. Цей твір — монолог авторки, звернений до своєї поезії. У ньому звучить прагнення зробити слово разючою зброєю, здатною зняти «вражу голову з плеч». Поетеса не приховує своєї слабкості фізичної:

Зброє моя, послужи воякам
краще, ніж служиш ти хворим рукам.

Але як же вона вірить у силу поетичного слова, готового повести «месників дужих» до бою, додати їм відваги й рішучості!
Не можна не згадати ще одного твору Лесі Українки — вірша «Поет під час облоги». Тут також наголошується на силі поетичного слова, на його здатності впливати на людей, у потрібний час піднімати настрій, заспокоювати або вести у бій.

Поет не боїться від ворога смерті,
бо вільная пісня не може умерти.

Свої думки про роль поета і поезії Леся Українка втілила у художніх творах, а правдивість цих думок була підтверджена творчою долею спадщини поетеси. Для кількох поколінь українців Лесин’е слово допомагало й допомагає долати життєві перешкоди, бо¬ротися з трудйощами й одержувати перемогу. Наша славетна письменниця зуміла «виточити, вигострити зброю іскристу» і подарувати її своєму народові.