«Теркин — хто ж він такий»? (По поемі А. Т. Твардовського «Василь Теркин»)

Художня література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості — патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Вдалим прикладом такого художнього твору по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского «Василь Теркин».
Перші глави поеми «Василь Теркин» були опубліковані у фронтовому друці в 1942 році. Автор вдало назвав свій твір «книгою про бійця, без початку, без кінця». Кожна наступна глава поеми була описом одного фронтового епізоду. Художнє завдання, яке поставив перед собою Твардовский, було дуже складне, адже результат війни в 1942 році був далеко не очевидний.
Головний герой поеми — солдат Василь Теркин. Недаремно його прізвище співзвучне слову «терти» : Теркин бувалий солдат, учасник війни з Фінляндією. У Великій Вітчизняній війні він бере участь з перших днів: «в лад з червня, у бій з липня». Теркин — втілення російського характеру. Він не виділяється ні значними розумовими здібностями, ні зовнішньою досконалістю :
Скажемо відверто:
Просто хлопець сам собою
Він звичайний:
Проте Теркина бійці вважають своїм хлопцем і радіють, що той потрапив саме в їх роту. Теркин не сумнівається в остаточній перемозі. В главі «Два солдати» на питання старого, чи вдасться побити ворога, Теркин відповідає: «Поб’ємо, батько». Основними рисами вдачі Василя Теркина можна вважати скромність і простоту. Він переконаний, що істинний героїзм полягає не в красі пози. Теркин думає, що на його місці кожен російський солдат поступив би точно так же. Необхідно звернути увагу і на відношення Теркина до смерті, що небайдуже у бойових умовах:
Ні, товариш, зло і гордо,
Як закон велів бійцеві,
Смерть зустрічай лицем до лиця
І хоч би плюнь їй в морду,
Якщо усе прийшло до кінця.
Нерідко доводиться героєві поеми стикатися із смертю. Проте життєрадісність і природний гумор допомагають йому впоратися із страхом, перемагаючи таким чином саму смерть. Теркин звично ризикує власним життям. Наприклад, він в крижаній воді переправляється через річку і налагоджує зв’язок, забезпечуючи сприятливий результат бою.
Коли замерзлим Теркину надають медичну допомогу, він жартує:
Розтирали, розтирали…
Раптом він мовить, як уві сні:
—Доктор, доктор, а чи не можна
Зсередини погрітися мені?
Теркин готовий плисти назад, проявляючи тим самим незвичайну волю і мужність.
Поема «Василь Теркин» може вважатися одним з істинно народних творів. Цікаво, що багато рядків з цього твору перекочували в усну народну мову або ж стали популярними віршованими афоризмами. Можна привести ряд прикладів : «Смертний бій не заради слави — заради життя на землі», «сорок душ — одна душа», «переправа, переправа — беріг лівий, беріг правий» і багато інших.
Василь Теркин — майстер на всі руки. У суворих військових умовах він не втратив смак до мирної праці: уміє і полагодити годинник, і наточити стару пилу. Крім того, Теркин — майстер грати на гармоніці, він розважає товаришів по зброї, безкорисливо дарує їм хвилини радості. Хто ж він — Василь Теркин?
Словом, Теркин, той, який
На війні відважний солдат,
На гулянці гість не зайвий,
На роботі — хоч куди.
Прототипом Василя Теркина став увесь народ, що б’ється. Сьогодні з упевненістю можна сказати, що поема «Василь Теркин» залишається одним з найбільш улюблених творів про другу світову війну.