«Євгеній Онєгін» — «енциклопедія російського життя»

А. С. Пушкін більше семи років працював над першим реалістичним романом у віршах «Євгеній Онєгін», в якому відбилося «усе життя, уся душа, уся любов його», «його почуттів, понять, ідеалів». Цей твір, що відбиває один з переломних моментів в російській історії, піднімає ряд проблем : філософських, соціальних, моральних. Роман вражає своєю об’ємністю і глибиною думки, і тому літературні критики не могли пройти повз нього, не сказавши декілька слів в його адресу. Один з видатних критиків минулого століття Віссаріон Григорович Белинский, аналізуючи пушкінський твір, називає його «енциклопедією російського життя».
У своєму віршованому романі — у власне розповідній його частині і в численних ліричних відступах, які Пушкін назвав «базіканням», — поет зображує російське життя з небувало широким, достовірно енциклопедичним розмахом, але в той же час робить це лаконічно, в гранично стислій формі, дійсно наближаючись до стислості енциклопедичних статей і заміток. У «Євгенії Онєгін» автор показує нам холодний і егоїстичний Петербург, патріархальну Москву, село, що зберігає традицій і звичаї, створює реалістичні портрети дворян того часу, стану, до якого сам належав і життя якого добре знав. У цьому і полягає «энциклопедич-ность» роману. Пушкін в гранично стислій формі розповів про побут, устої, звичаї Росії першої чверті XIX століття.
Безумовно, основне місце в романі займає опис життя головного героя — молодої столичної «гульвіси» Євгенія Онєгіна, на прикладі життя якого автор показує побут і устої світського товариства. Ми дізнаємося про типове виховання дітей дворян у той час:
Спершу Madame за ним ходила,
Потім Monsieur його змінив.
Дитина була резов, але милий.
Monsieur l’Abbe, француз убогої,
Щоб не змучилося дитя,
Учив його усьому жартома
Не докучав мораллю строгою…
Освіта була поверхневою, «чому-небудь і як-небудь», а в необхідний набір знань входила тільки французька мова, уміння танцювати мазурку, «кланятися невимушено» і «наука пристрасті ніжної». Ми бачимо і круг читання молодих людей того часу : сентиментальні романи і латинь «з моди вийшли», і молоді люди захопилися Адамом Смитом, «співаком Гяура і Жуана» Байроном і іншими романтичними авторами, а також романами, в яких «відбилося століття і сучасна людина зображений досить вірно». Детально в першій главі показаний розпорядок дня молодої гульвіси : безцільне пропалювання життя на бульварах, в ресторанах і театрах, на безтурботних бенкетах. Ми бачимо і одяг головного героя («надівши широкий боливар»), і його кабінет, в якому є «усе, чим для примхи щедрої торгує Лондон педантичний і по Балтическим хвилям за ліс і сало возить нам», детально описано і меню в ресторанах:
Перед ним roast — beef скривавлений,
І трюфли, розкіш юних років,
Французької кухні кращий колір,
І Стразбурга пиріг нетлінний
Між сиром лимбургским живим
І ананасом золотим
Особливо повно представлений театр того часу — його репертуар, артисти, відомі драматурги :
Чарівний край! Там в старі роки,
Сатири сміливий володар,
Блищав Фонвизин, друг свободи,
І перейнятливий Княжнин;
Там Озеров невільні данині
Народних сліз, оплесків
З молодою Семеновой ділив…
Не менш детально описаний і побут маєтного дворянства. Пушкін досить багато часу жил у своєму маєтку Михайлівське і добре знав життя провінційних поміщиків. Про життя селян він міг судити за розповідями своєї няні Арины Родіонівни, чий образ частково створив в особі няні Тетяни Лариной. Автор показує заняття повітових поміщиків : їх зустрічі, бенкети, свята, роботи, соління грибів, розмови «про сінокіс, про провину, про псарню і свою рідню»; круг читання : сентиментальні романи і сонник Мартина Задеки. Про життя провінційного дворянства ми можемо судити на прикладі сім’ї Лариных, заняттям старої Лариной :
Вона їхала по роботах,
Солила на зиму гриби,
Вела витрати, голила лоби,
Ходила в лазню по суботах…
Автор знайомить нас з традиціями і звичаями, відмічає ознаки «милої старовини», що зберігається ними.
У них на масниці жирній
Водилися російські млинці;
Двічі в рік вони говіли;
Любили круглі гойдалки,
Подблюдны пісні, хоровод…
Тетяна, улюблена героїня Пушкіна, утілює в собі ідеал російської жінки, вона була близька народу, ввібрала в себе його дух:
Тетяна вірила переказам
Простонародної старовини,
І снам, і картковим ворожінням,
І пророцтвам місяця.
У сьомій главі показана патріархальна Москва. Її опис дуже . схоже на грибоєдовське, що не .випадково. Автор зайвий раз хотів підкреслити її патріархальність, вірність традиціям, консерватизм:
Але в них не видно зміни;
Усе в них на старий зразок;
У тіточки княжни Олени
Все той же тюлевий чіпець;
Усе білиться Лукерья Львівна,
Все те ж бреше Любов Петрівна,
Іван Петрович так само безглуздий,
Семен Петрович так само скупий…
Але, на відміну від Грибоедова, Пушкін все-таки любить Москву саме за її душевність, теплоту і прихильність національним традиціям. Він захоплюється її багатою історією, її багатими військовими подвигами:
Марно чекав Наполеон,
Останнім щастям захоплений,
Москви уклінної
З ключами старого Кремля :
Ні, не пішла Москва моя
До нього з повинною головою.
Не свято, не приймальний дар
Вона готувала пожежу
Нетерплячому героєві.
Окрім замальовок життя Росії, даних безпосередньо в розповідній частині роману, багато що ми дізнаємося і з авторських ліричних відступів. Постійно перериваючи оповідання роману своїми зауваженнями, автор повідомляє нам свою думку з приводу тих або інших подій, дає характеристики своїм героям, розповідає про себе. Так, ми дізнаємося про друзів автора, про літературне життя, про плани на майбутнє, знайомимося з його роздумами про сенс життя, про друзів, про любов і багато що інше, що дає нам можливість скласти уявлення не лише про героїв роману, про життя російського суспільства того часу, але і про особу самого автора. Це зайвий раз підтверджує слова Белинского про те, що роман Пушкіна «Євгеній Онєгін» — це «енциклопедія російського життя» першої чверті XIX століття.