У вірші М. Ю. Лермонтова «Стрімчак» мова йде про два персонажів. Ними є «хмаринка» і «стрімчак», вони, можуть бути розглянуті иносказательно, як герої життєвих ситуацій. Вірш починається зі слів: «ночував хмаринка золота на груди стрімчака — велетня», ці рядки вказують нам на та подія, над яким міркує наш герой — «стрімчак».
Початок вірша досить цікаве, М. Ю. Лермонтов використовує метафору для опису персонажів: хмаринка — «золота», а стрімчак — «велетень», призиваючи читача звернути увагу на цінність хмаринки для стрімчака, і на міць і силу стрімчака в порівнянні сней.
Хмаринка символізує легкість — те, що може в будь — який момент розчинитися й полетіти, а стрімчак — обґрунтованість — те, що має опору й із працею піддається яким — небудь змінам. Завдяки вибору саме даних персонажів автор обертає нашу увагу на взаємини людей, на їхній особливості характеру, життєвий досвід і стиль життя
У вірші, як і, часто трапляється, у житті, один герой динамічний, у силу свого характеру — «хмаринка», а інший статичний — «стрімчак». Що ми й зауважуємо з наступних рядків: «Ранком у шлях вона умчалася рано, по лазурі весело граючи». Хмаринка продовжила свій шлях, легко й радісно покинувши свій нічліг. Дані рядки показують, що жіночий персонаж у даному вірші ставиться до життя легко й невимушено, сприймаючи навколишній світ злегка легковажно й інтуїтивно. Світосприймання стрімчака, навпаки, відрізняється здатністю мислити й міркувати, обґрунтованістю й твердістю
Це показують наступні рядки: «Але залишився вологий слід у зморшці старого стрімчака. Самотньо він коштує, задумався глибоко й тихенько плаче він у пустелі». Стрімчак переживає момент відходу хмаринки, йому стає смутно й самотньо, але змінити що — небудь стрімчак уже не може. Чоловічий персонаж має інший життєвий досвід і інші умови, які відрізняються від поглядів на життя «героїні». У вірші М. Ю. Лермонтов показує розходження між хмаринкою й стрімчаком, через які вони не зможуть бути разом. Стрімчак залишається сумним персонажем, що глибоко переживає це: «залишився вологий слід у зморшці», «тихенько плаче він».
Тема самітності присутнє у вірші, особливо в останніх рядках. Можливо, стрімчак згадує свою молодість, ностальгируя по ній, тому що зараз він уже старий. Автор робить героя вірша трагичным, тому що, ностальгируя по хмаринці, стрімчак нічого не може змінити, він неспроможний. Всі що йому залишається тільки пам’ятати про цей радісний момент приходу хмаринки й засмучуватися, знаючи, що час бере своє й розставляє все по місцях