(1896)
Із збірки «Зів’яле листя»
Літературний рід: лірика.
Вид лірики: інтимна.
Жанр: ліричний вірш.
Провідний мотив: нерозділене кохання.
Віршовий розмір: ямб.
Літературознавці про твір. Цей вірш є вершиною не тільки української, а й світової інтимної лірики. Завдяки досконалій єдності змісту й форми вірш справляє незвичайно сильне враження. Поет висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і неприступній, від якої не чекає на взаємність:
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями…
Схвильованість, переживання ліричного героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків: від двоскладових до дев’ятискладових:
Чого являєшся мені У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала…
Побудова речень також органічно пов’язана зі змістом. Вони переважно короткі — запитання або вигуки, але двічі автор удається до великих поширених речень. Ліричний герой немовбито не може зупинитися, мусить викласти одразу ж усе, що на серці. Таким високоемо-ційним, напруженим є останнє речення до коханої, зіроньки, з проханням з’являтися хоч уві сні, щоб живити його стомлене серце (В. Погребенник).