Вы здесь: Главная > Шкільні твори > «До вас Олександр Андреич Чацкий!»

«До вас Олександр Андреич Чацкий!»

Більше ста років звучить зі сцени гарячий гнівний голос Чацкого, що кличе до боротьби з рабством, зі становими забобонами, з неуцтвом і темрявою. Жагучі монологи героя безсмертної комедії Грибоєдова «Горі від розуму» захищають нове, передове, проти чого ополчаются осміяні в комедії Фамусовы й Скалозуби:

..Або в душі його сам бог збудить жар

До мистецтв творчим, високим і прекрасним,

Вони негайно: — розбій! пожежа!

И прослывет у них мрійником! небезпечним!

Мені здається, що основний конфлікт комедії — зіткнення «століття нинішнього», тобто передового дворянства, представником якого є Чацкий, з «століттям минулої» — масою кріпосників і бюрократів. І Чацкий, насамперед, наївний у тім, що вважає «століття минулий» що відійшло, вірить, що «століття нинішній» уже зробив свої завоювання й що це необратимо:

Хоч є мисливці поподличать скрізь,

Так нині сміх страшить і тримає сором вузде.

Насамперед, чому Чацкий покинув Москву? Мені здається, що на це вплинула тяга до цікавого, корисного життя; Чацкий їде «розуму шукати», шукати позитивних основ життя. Але туга за Батьківщиною й любов до Софії повертають його в Москву. Але, на жаль, враження від старої столиці були безрадісними. Чацкий — щирий патріот, і йому було нестерпно боляче від такого рабського порожнього подражанья іншим країнам, що панувало Вмоскве.

Душу тут у мене якимсь горем стисла

И в багатолюдності я загублений, сам не свій

Ні, незадоволений я Москвою!

А тому що Чацкий прямій, відкритий людина й завжди говорить, що думає, то ці його враження не сподобалися дуже многим, і, таким чином, він поступово здобував дурну славу серед так званого фамусовского суспільства. Чацкий з’являється в комедії палким борцем — правдолюбцем з миром «безсловесних». Герой п’єси пережив «мильон роздирань», він біжить ладь із Москви в пошуках місця, де «ображеному є почуттю куточок». І все — таки твір Грибоєдова — комедія, що виносить остаточний вирок фамусовщине. Над драматичною роллю Чацкого в п’єсі панує оптимістичний переможний тон, що, по улюбленому прислів’ю Грибоєдова, і робить музику…

Чацкий дуже горда, чесна людина, і в спілкуванні з батьком Софії навіть для власного щастя не може не відстоювати свої позиції, не відкидати тої моралі, що йому нав’язують

Чацкий — це людина в буквальному значенні цього слова, людина, що володіє всіма шляхетними якостями. А кожний член фамусовского суспільства — по — своєму незначність. І вони не терплять у своєму середовищі «високого», тому що це озлобляє, бентежить, дражнить людей «низьких». Вони повідомляють шляхетне божевільним, щоб хоч якось не злякатися у власних очах. Адже Чацкий їм зовсім не смішний — вони бояться його, бояться, що він може нашкодити, позбавити їх такого роздольного, порожнього життя. Їм робить приємність насміхатися над Чацким. Суміш страху й бажання потішитися, затвердити своя перевага керує фамусовским суспільством

А Чацкий… Він на все має власну думку, незалежне від думки інших, на відміну від Фамусова, що кожному вірить на слово, навіть не розібравшись. Чацкий насамперед цінує в людині чесність, розум і безкомпромісність, а ці «недалекі» люди приймають людину по «золотому мішку». І тому Чацкий почуває себе самотнім у цьому прогнилому світі аморальних людей. І він, відкинутий Софією, зрозумів, що отут щастя йому не знайти

Чацкий відрізняється щирістю й простотою у своєму почутті й важко переживає розчарування в улюбленої, йому взагалі непросто живеться серед людей. Розум і жар душі рідко приносять самій людині щастя, спокій, тому що мимоволі змушують «жити не по неправді». А це серйозне випробування!

Подобные записи