От цікаво, чому тема сформульована «Дочка і мати Ларіни», адже дочок дві?
Пушкін казав про старшу, що вона у рідній сім’ї здавалася чужою дівчинкою. Як на мене, то Тетяна не здавалася, а була чужою дівчинкою, зовсім не схожою на своїх батьків і тим більше на сестру.
Старша дочка народилася не в найщасливіший період життя матері, яку не спитали, чи хоче вона заміж, чи подобається їй наречений. Молода дружина плакала, страждала, ледве не розлучилася з чоловіком… Потім зайнялася господарством.
Дочка від нелюбого чоловіка, старша за віком, Тетяна не стала улюбленицею матері, і після народження її доручили няні. На щастя, та не могла навчити свою вихованку дворянської манірності і пустої балаканини. Сільська віддаленість позбавила дівчинку від компанії інших панночок, а нестачу спілкування надолужили книги:
Ей рано нравились романы;
Они ей заменяли все…
Вона закохувалася в оманливий світ оповідей Річардсона і Руссо.
Наступним вихователем і подругою Тетяни стала природа: ранні підйоми, ще до сходу сонця, і влітку й узимку… Простота й природність вигідно відрізняють Тетяну від матері і сестри — цих копій московської панночки.
У роки своєї юності Pachette (так називали Ларіну-матір) книжок не читала, але чула про них від московської кузини — княжни Аліни. Вона завжди була одягнена за модою і до лиця, писала «кров’ю … в альбоми ніжних дів», російську Н як N французьку вимовляти вміла в ніс… Ставши сільською баринею, вона передала московську «науку» молодшій дочці Ользі. Та була гарною ученицею.
С послушной куклою дитя
Приготовляется шутя
К приличию — закону света,
И важно повторяет ей
Уроки маменьки своей.
Подібно до того як мати Ларіна забула «славного франта» і «гвардії сержанта», Ольга швидко втішилася після загибелі Ленського:
Увы! Невеста молодая
Своей печали неверна.
…Улан умел ее пленить,
Улан любим ее душою…
Звичайно, й Тетяні довелося вийти заміж не за коханого, а з волі батьків:
Меня с слезами заклинаний
Молила мать; для бедной Тани
Все были жребии равны…
Я вышла замуж..
Люди різні, а життя однакове… Ні старша Ларіна, ні її дочки не винні в тому, що їхня доля була визначена заздалегідь. Мабуть, навіть щасливішою є доля Ольги та її матері, завдяки тому, що світське виховання зробило їх такими неглибокими, з короткою пам’яттю.
Тетяні такого не випало.