Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Другорядні персонажі п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад»

Другорядні персонажі п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад»

Важко уявити п’єсу «Вишневий сад» без тих діючих осіб, яких називають другорядними. «Вишневий сад» прийнято вважати ліричною комедією. Назва підкреслює основну — комічну — спрямованість п’єси й одночасно ліричну, пов’язану найбільше з образом автора, присутність якого читач відчуває в усьому: в ремарках, в окресленні діючих осіб, в обстановці. Чехов сумує і радіє, співчуває і засуджує, міркує й іронізує… У п’єсі звучить оптимістичний сміх супротивника віджилого, вульгарного, що заважало Росії йти вперед. Ділячись враженням після перегляду п’єси, М. Горький говорив: «Бешкетну штуку Ви втнули, Антоне Павловичу. Дали красиву лірику, а потім рубонули з усього розмаху сокирою по кореневищах: до чорта старе життя!» Зрозуміти й оцінити все це допомагають не тільки головні діючі особи комедії, але і її другорядні персонажі, їхня своєрідність. От комічний Єпіходов, незграбний, самолюбний, малорозвинений, але вважає себе досконалим. У нього пристрасть до книжкових і іноземних слів: «не можу похвалити нашого клімату. Не можу. Наш клімат не може сприяти саме враз», «за кордоном усе давно в повній комплекції». Багато вступних слів: «Звичайно, якщо подивитися з погляду, то ви, дозволю собі так висловитися, вибачте за відвертість, зовсім привели мене в стан духу». У цьому словесному безладі важко знайти нормальну фразу. Він користується дивними порівняннями: «Доля ставиться до мене без жалю, як буря до невеликого корабля». Про мову Єпіходова добре сказала Дуняша: «Людина він смирна, а тільки іншим разом як почне говорити, нічого не зрозумієш. І добре, і чутливо, а тільки незрозуміло».

Сутність Яші, розбещеного легковажним життям у Парижі, виявляється в звертанні до Дуняші: «Огірочок!» Це слово повторюється часто, характеризуючи весь вульгарно-цинічний внутрішній світ героя. Мова Яші передає його убогу сутність: «Я такої думки: народ добрий, але мало розуміє», — самовпевнено заявляє він. Але це ще не все про нього. Даремно почуває себе хазяїном Лопахін, даремно сподіваються Петя й Аня: Росія дістанеться не їм. а таким, як Яків. Лакей, що дивиться туди і на того, де влада і гроші. Петю він людиною не вважає — він для нього сміття. Але якщо це «сміття» прийде до влади, лакей буде стелитися, відгадувати всі його бажання. І вже від Яші пощади нікому не буде. У першому акті його вкусила за палець собачка Шарлотти. Яша втратив інтерес до усього, крім укушеного пальця. А потім знайшов мотузочку, зробив петельку і вночі — і не в лісі, а прямо перед вікном Шарлотти… Це він уміє. Та ще цигарки курити і пити шампанське на дурику. Людина, абсолютно позбавлена моралі. Простий — і в цьому його сила. І усім він потрібен — тому що холуй потрібен усім, навіть якщо огидний. От ще один персонаж — старий, патріархально відданий своїм панам Фірс. Він пройшов довгу школу лакея і пишається цим. Фірс відмовився від наданої реформою волі, залишився «вічним кріпаком».

Смішно і сумно виглядає поміщик Пищик, який радіє, що віддав в оренду англійцям свою землю з білою глиною. Вічно відчуваючи потребу в грошах, він перебуває в постійній залежності від заможних сусідів і знайомих… Своєрідність другорядних діючих осіб п’єси «Вишневий сад» — свідчення чудової художньої майстерності А. П. Чехова. Майже кожен з них володіє яким-небудь колоритним словом, виразом, прислів’ям. У Фірса таким словом с «недотепа», у Варі — «благоліпність!», у Якова — «огірочок», у Пищика — вираз «ви подумайте», у якому відбивається його цілковите, по-дитячому наївне незнання загальновідомого.

Усі другорядні чеховські персонажі — не тло, вони самостійні герої.

А. П. Чехов писав п’єси на «чисто російському матеріалі», а став найулюбленішим драматургом у всьому світі, тому що проблеми, які хвилюють чеховських героїв, — і щастя, і нещастя, і сімейне життя — однакові в народів різних країн.

Подобные записи