Духовне переродження Нилівни в романі Горького «Мати» (Образ Нилівни)

Роман М.Горького «Мати» — одно з найбільш значних творів російської літератури початку двадцятого століття. На його сторінках перед нами з’являється російський революційний рух, як рух народних мас, героїчних у своєму пориві. Роман «Матір» зіграв величезну роль в розвитку соціального мислення багатьох поколінь читачів і позначив нову віху в розвитку російської і світової культури. Не випадково «Мати» Горького стала настільною книгою для багатьох росіян революціонерів того часу. У центрі оповідання — матір Павла Власова Пелагея Нилівна.
Твір побудований таким чином, що Нилівна є учасником або свідком усіх описаних подій. Якщо роман «Мати» — цей твір про тяжкий процес зживання в людях рабських почуттів покірності і страху, про складне перетворення людини з жертви у борця, то Нилівна в цьому відношенні — найбільш яскравий і переконливий приклад. Шлях Нилівни складний і суперечливий. Жінці, що прожила велику частину життя в покірності і страху, не так просто було звільнитися від старого. Пелагея Нилівна випробувала усю гіркоту важкої долі дружини робочої людини. Вона пригнічена бідністю, п’яним і грубим чоловіком, релігійністю, усвідомленням, що «усі так живуть». На початку роману ми бачимо боязку, покірну, забиту підневільним життям, жінку, що боїться людей. Вона учить сина рятуватися від людей, бо вони «ненавидять один одного». У цьому Нилівна глибоко переконана. Дізнавшись, що син читає заборонені книги, вона спочатку злякалася, але потім серцем відчула, а потім розумом зрозуміла правоту сина і його товаришів. Героїня Горького несподівано потрапляє в інше середовище, в середу людей віри і самопожертвування, в середу відданості справі майбутнього.
Спостерігаючи за товаришами Павла, Нилівна зрозуміла, що революціонери — кращі люди на землі, і вона полюбила їх як рідних. Спочатку вона приголомшена їх невірою у бога, відчуттям своєї несвідомості, недостатнім розуміння подій, але усе це вона долає силою своєї материнської любові. Нилівна охоче починає виконувати доручення сина, поступово втягується в революційну роботу. Після арешту Павла Нилівна носить на фабрику листівки, щоб не зупинилася справа, почата сином. Поступово з темної, забитої, безмовної істоти вона перетворилася на людину, що знає правду і упевнено несе її людям.
Упевненість в тому, що вона може допомогти в революційній боротьбі, розпрямляє душу Нилівни. Бідний був круг її інтересів і привязанностей. Її інтереси, поведінка раніше були обмежені побутовими турботами. Її любов до єдиного сина переросла у величезне материнське почуття до усіх борців за звільнення народу. Таким чином, сенс заголовка «Мати» розширився, набувши значення символу. Свідомість того, що вона своїми діями приносить істотну користь революційній боротьбі, наповнює серце жінки гордістю, є основою виниклого у неї почуття самоповаги. Не лише Нилівна гордиться своїм сином, але і Павло гордиться своєю матір’ю, яка стала йому по духу рідної. Ця духовна спільність зміцнює і наповнює глибоким змістом любов матері і сина. Процес духовного збагачення був складним і важким, але вона здолала труднощі. У першому агітаційному виступі Нилівни на першотравневій демонстрації її уявлення про соціальну боротьбу ще є сусідами з релігійним. Поступово її кругозір розширюється. У селі Микільському Нилівна майстерно веде пропагандистську роботу з селянами. Після суду над Павлом мати не піддалася горю, вона продовжила справу сина. Заарештована на вокзалі, бита жандармами, Нилівна напружує останні сили, щоб кинути в народ листівки з промовою Павла. З її грудей виривається полум’яний заклик: «Збирай, народ, сили свої в єдину силу». На новому шляху Пелагеи Нилівни в революційному русі згорає усе старе, відстале, народжуються нові думки і почуття. Вона переймається великою любов’ю до світу, до людей, до народу.
Письменник показує відродження Нилівни до боротьби за свободу, малюючи тип людини з народних глибин: «Здавалося, тисячі життів говорять її вустами». Велика заслуга Горького, що створив в романі «Матір» образ простої російської жінки з народу, вступаючої у світ революційної визвольної боротьби, що духовно відродилася з пригніченого стану. Образ Нилівни сприймається як уособлення величезних змін, що сталися у свідомості людей, що вступили на шлях революційної боротьби. У романі Горький створює образ жінки-революціонерки, для якої усі борці за правду — її діти.