Дружно… живіть.
М. Булгаков
Михайло Опанасович Булгаков — письменник складний, але в той же час ясно і що просто викладає найвищі філософські питання у своїх творах. Його роман «Біла гвардія» розповідає про драматичні події, що розгортаються в Києві взимку 1918-1919 років. Письменник діалектично міркує про діяння рук людських : про війну і світ, про ворожнечу людської і прекрасне єднання — «сім’ї, де тільки і можна сховатися від жахів навколишнього хаосу».
Початок роману оповідає про події, передуючі описаним в романі. У центрі твору сім’я Турбиных, що залишилася без матері, хранительки вогнища. Але цю традицію вона передала своїй дочці — Олені Тальберг. Молоді Турбіни, оглушені смертю матері, все ж зуміли не загубитися у цьому страшному світі, змогли залишитися вірними собі, зберегти патріотизм, офіцерську честь, товариство і I братерство. Саме тому їх будинок притягує до себе близьких I друзів і знайомих. До них посилає сестра Тальберга свого сина, Лариосика, з Житомира.
І ось цікаво, немає самого Тальберга, чоловіка Олени, що втік і кинув дружину в прифронтовому місті, але Турбіни, Николка і Олексій, тільки раді, що очистився їх будинок від чужої їм людини. Не потрібно брехати і пристосовуватися. Тепер навкруги тільки рідні і споріднені душі.
Усіх прагнучих і страждущих приймають у будинку 13 по Алексеевскому спуску.
Сюди, як до рятівної пристані, прибувають Мышлаевский, Шервинский, Карась — друзі дитинства Олексія Турбіна, сюди прийняли і Лариосика — Ларіона Суржанского, що боязко пристав.
Олена, сестра Турбиных,— хранителька традицій будинку, в якому завжди приймуть і допоможуть, обігріють і усадять за стіл. А будинок цей не просто гостинний, але ще і дуже затишний, в якому «меблі старого і червоного оксамиту, і ліжка з блискучими шишечками, потерті килими, строкаті і малинові, з соколом на руці Олексія Михайловича, з Людовиком XIV, що ніжиться на березі шовкового озера в райському саду, килими турецькі з дивними завитими на східному полі… бронзова лампа під абажуром, кращі на світі шафи з книгами, позолочені чашки, срібло, портьєри — усі сім пишних кімнат, що виховали молодих Турбиных.».