Два дитинства в повісті Володимира Короленка “Діти підземелля”

Відомий російський письменник В.Г. Короленко завжди ставав на захист бідних, знедолених.
У повісті «Діти підземелля» він показав два світи дитинства: безтурботне — Васі, Соні та знедолене — Валєка, Марусі.
Розповідає читачам про всі події Вася, син судді, хлопчик із забезпеченої родини. У нього померла мати, через горе віддалився від дитини батько… Здавалося б, куди ж ще гірше? Та Вася знайомиться з дітьми, які мають набагато більше проблем, ніж він. І найголовніша — проблема харчування. Маленька Маруся виправдовує навіть крадіжку, бо, завдяки вкраденому, може вгамувати голод. Вася порівнює Соню з Марусею. Він бачить, що дівчатка різні не тільки зовні, але є різниця й в їх поведінці, хоча вони й однолітки. Соня повненька, кругленька, «мов м’ячик», весела, безтурботна. Маруся худа, виснажена, сама не може ходити, її голосочок наче срібний дзвіночок, який ледь чути.
Соня й Вася живуть у гарному будинку, Валєк і Маруся — у підземеллі з каменю, який висотав із дівчини рум’янець, веселощі, сміх і навіть життя. Вася зрозумів, що є на світі люди, яким живеться ще гірше, ніж йому самому.
Дружба з Валєком і Марусею розкрила очі хлопчикові на життя. Ставши дорослими, Вася й Соня клялися на могилі Марусі допомагати бідним і знедоленим.