Найбільшим і найвизначнішим твором у ранній творчості Тараса Шевченка є історична поема «Гайдамаки». її історична основа — селянське повстання на Правобережній Україні 1768 року — Коліївщина, одне з найбільших повстань українського народу проти польсько-шляхетського гноблення. Головний герой твору — повсталий народ. «Гайдамаки» — поема полум’яного, грізного народного гніву, породженого соціальною і національною кривдою:
…Замучені руки
Розв’язались — і кров за кров,
І муки за муки!
Гайдамаки — це, стверджує поет, герої, орли. Вони нещадні й непримиренні у своєму всенародному визвольному пориві, у відплаті панам за заподіяні кривди, знущання:
Як смерть люта, не вважають
На літа, на вроду…
..Де пройдуть — земля горить,
Кров’ю підпливає.
Образ повсталого народу конкретизується в поемі в трьох героїчних постатях — Яреми Галайди, Максима Залізняка та Івана Ґонти. Образ Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві. Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у своєму праведному гніві:
А Ярема — страшно глянуть —
По три, по чотири так і кладе.
У героїчному плані змальовано в поемі й ватажків повстання — Максима Залізняка та Івана Ґонту. Залізняк — ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. Гайдамаки шанують та уславлюють його: «У нас один старшина — батько Максим». Він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює повстанців на боротьбу. Це — щира душа, він живе інтересами народу, кровно з ним пов’язаний.
Змальовуючи боротьбу українського народу в минулому, Шевченко прагнув збудити почуття національної гідності у своїх співвітчизників. Народ повинен знати свою історію, тому великий український поет і наголошує на повчальних уроках Коліївщини:
Слухайте, щоб дітям потім розказать,
Щоб і діти знали, внукам розказали,
Як козаки шляхту тяжко покарали.