Горе-рибалка і рибалка (твір-розповідь)

Якось влітку ми усією сім’єю поїхали на риболовлю. Поки ми з папою розбирали снасті, мама збирала поблизу хмиз. Папа розставив вудки, а ми з мамою розвели вогнище.
Світанок вже відступив, відводячи за собою туман. Поплавці мирно погойдувалися на воді, не провіщаючи ніякого клювання. Я трохи занудьгував і пішов до вогнища. Мама сиділа на березі, милуючись яскравими сонячними відблисками на воді, а папа періодично перевіряв наживки на гачках і називав нас горі рибалками. А потім мама попросила у папи вудку, насадила на гачок наживку і закинула у воду. Не пройшло і хвилини, як поплавець вимогливо застрибав на воді, ми підбігли до мами, підказуючи їй, як підсікти рибу. І мама витягнула невеликого карася, що обурено б’є хвостом. Папа трохи подумав і запропонував мамі насадити наживку на усі гачки. Ось тут-то і почалася у нас справжня риболовля.
Увечері, коли ми їли справжню юшку, приготовану на вогнищі, папа сказав, що більше без мами на риболовлю не поїде, оскільки він і раніше чув, що жінки — удачливі рибалки, а сьогодні в цьому переконався.