Гумор і сатира в повісті «Кайдашева сім’я» (ІІ варіант)

Гумор і сатира — два способи зображення смішного в житті. Вони відрізняються характером висміювання. Якщо гумор доброзичливий і жартівливий, то сатира, як правило, викривальна й зла. І те, і друге мають своїм джерелом усну народну творчість: анекдоти, прислів’я, жартівливі оповідання й пісні. Літературні гумористичні і сатиричні твори читачі, мабуть, люблять найбільше, особливо якщо автор гармонійно поєднав правду життя з кращими фольклорними традиціями. Саме це вдалося І. Нечую-Левицькому в повісті «Кайдашева сім’я», яка вже друге сторіччя посідає почесне місце серед найпопулярніших творів української літератури.
«Кайдашеву сім’ю» не можна читати без посмішки. Вона виникає вже з перших сторінок, коли автор подає діалог Карпа і Лавріна. Комічним є контраст між характеристиками дівчат, які висловлюють парубки. Якщо для Лавріна дівчина «тиха, як ягниця», то для Карпа — «тиха, як телиця». Про красу дівчини молодший брат каже: «З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня». Старший брат на це відповідає своє: «Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка…» Сміх викликають несподівані порівняння, взяті з українського фольклору і з реального сільського побуту. Комічними є також інші діалоги: Мотрі і Кайдашихи, Омелька і Марусі. Описуючи ті чи інші події, автор ніби сипле народними приказками й аналогіями. Горщик скавучить, «наче собака, що зав’язла в тину»; борщ бризкав здоровими бульками, наче старий дід гарчав; Кайдашиха про себе: «Оце заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами»; Мотря — Кайдашисі: «Лучче лягайте на ліжко, та, про мене, беріть в руку бандуру, куріть люльку». Таких і подібних «перлів» у творі дуже багато.
Комічною є також поведінка героїв, викликана окремими рисами характеру. Ось Мотря лізе на чуже горище за яйцями. Лаврін прибрав драбину — і жінка повисла на стіні. В руці в неї була курка, а в пазусі — яйця, «дуже делікатний крам*. Смішним є початок бійки за мотовило. Надзвичайно веселою видається сцена, коли святково одягнена Кайдашиха падає з воза тощо.
Що ж це за сміх у повісті, гумористичний чи сатиричний? Якщо сатира — це гостре осміяння, глумління, то «Кайдашева сім’я» ніяк не може бути такою. Адже І. Нечуй-Левицький не глумиться з своїх героїв, навпаки жаліє їх. Відомо, що критики визначили комізм у повісті як «сміх крізь сльози». Справді, у творі зустрічаємо зворушливі сцени й описи, які викликають співчуття і до Марусі, і до Мотрі, і до Омелька, не кажучи вже про Лавріна й Мелашку — найбільш симпатичних персонажів.
Але говорити лише про гумор «Кайдашевої сім’ї» теж неправильно, бо він передбачає тільки доброзичливий жарт без різкого заперечення. Та хіба можна схвалювати те, що відбувається в родині? Адже комічні ситуації викликані егоїзмом, бездушністю, безкультур’ям героїв — рисами, яких слід позбутися, щоб життя стало спокійним і приємним.
Як бачимо, гумор і сатира у творі І. Нечуя-Левицького постійно переплітаються. Перший — набирає різкості й викривального характеру, а друга — стає добрішою, людянішою. Звідси і «сміх крізь сльози», — по-моєму, краще й не скажеш.