Хлестаков і хлестаковщина

Комедія Миколи Васильовича Гоголя «Ревізор» — великий твір, написаний в першій половині
XIX століття. Ось вже упродовж півтора віків воно ставиться на сценах різних театрів нашої країни. Цей твір — влучний укол в саме хворе місце — дурість і неуцтво народу, який усіх і усього боїться. У цій комедії немає жодного позитивного героя. Усі персонажі комедії піддаються жорстокій критиці автора. Основному удару піддалося чиновництво, яке представлене рядом хабарників, дурнів і просто нікчемних людей, які розкрадають і пропивають міське майно.
Цей воістину безсмертний твір чарує нас своєю красою і легкістю написання, сміливістю і новаторством, глибоким і тонким гумором, сюжетною лінією і композицією, ідейним сенсом, який буде завжди актуальний. Багато фраз з цієї комедії увійшли до нашої повсякденної мови і переросли в прислів’я і приказки : «… до нас їде ревізор», «Видужують, як мухи», «Над чим смієтеся? Над собою смієтеся» або, наприклад, епіграф комедії «На дзеркало неча нарікати, коли пика крива». Проте є і менш відомі і вживані вирази, якось: що ж таке «хлестаковщина»? Вона є похідною від імені головного героя твору — Хлестакова.
Хлестаков — молода людина, шахрай, шахрай, любитель попиячити, і тому у нього майже ніколи не було грошей, яке ж було його здивування, коли йому усі почали давати гроші і всіляко його опікати. Розгадка крилася в тому, що його прийняли за ревізора, який повинен був приїхати і перевірити результати діяльності міського правління. Характерною і найбільш значною рисою характеру Хлестакова є брехня, за допомогою якої він примушує трепетати місцевих чиновників перед його, нічого не значущою, персоною. Проте, незважаючи на усю цю нікчемність, у Хлестакова вистачає розуму віддалитися переможцем, залишивши в дурнях городничого і його наближених. Зробив він це з підказки свого слуги — Осипа. Можливо Хлестакова навіть можна розглядати як частково позитивного героя, тому що «зло» було покаране, а Хлестаков віддалився переможцем. Погано ж те, що Хлестаков відчув себе безкарним і зможе в майбутньому і далі грати на страхах чиновників-хабарників.
Таке явище, як «хлестаковщина», було викликане тим політичним і соціальним устроєм, в якому жив і сам Гоголь. У цій комедії ми бачимо увесь біль автора, який хворіє за Росію і не може байдуже дивитися на ті зловживання, які панують в чиновницькому крузі. Гоголя оточувало суспільство, де правили жадність, боягузтво, брехня, наслідування, нікчемність інтересів, зневага навчанням і люди, готові на будь-кого підлості для досягнення своєї мети, готові втопити усі і усі, суспільство, де преклонялися не перед розумом, а перед багатством. Усе це і породило таке явище, як «хлестаковщина». «Хлестаковщина» це вже не асоціація з самим Хлестаковым, а само явище, яке його породило. Люди, схожі на Хлестакова, були і будуть завжди, але їх цілі і заходи міняються з часом. Гоголь відобразив одвічні проблеми Росії і з’єднав їх в образі Хлестакова і чиновництва. Гоголь розумів, що змінити він нічого не може, він хотів лише звернути нашу увагу на ці проблеми. Проти усього цього неуцтва виступають розумні і освічені люди, проте їх занадто мало, і вони не можуть багато чого добитися в житті, оскільки усім у світі управляють такі, як Хлестаков або городничий.