Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Художнє відтворення проблем українізайії 20-х років (за п`єсою М.Куліша «Мина Мазайло») (ІІ варіант)

Художнє відтворення проблем українізайії 20-х років (за п`єсою М.Куліша «Мина Мазайло») (ІІ варіант)

Видатний драматург Микола Куліш вважав неможливим обходити у своїй творчості важливі проблеми будівництва української радянської культури, бо від їх розв’язання залежало майбутнє рідної держави. «Мина Мазайло» — одна з тих його п’єс, що розглядає проблему викриття національних збочень у свідомості людей, які живуть у новому суспільстві, стоять на порозі докорінних змін.
Задум п’єси письменник охарактеризував із цілковитою ясністю: «міщанство й українізація». Кулішу вдалося побачити політичні джерела та суспільну основу в найбанальніших побутових явищах. Своїм твором драматург прагнув донести до широких мас населення, як діють і відбиваються в побуті сучасного міщанства важливі тенденції суспільного життя країни. Основою сюжету є історія про службовця тресту «Донвугілля» Мину Мазайла, який вирішив змінити негарне українське прізвище на російське «благородне» — Мазєнін. Анекдотична ситуація, заснована на дуже типовій для двадцятих років події — зміні прізвища, — не перешкодила автору комедії серйозно та рішуче поставити проблему українізації, до проведення якої міщанство ставилося вкрай негативно. Українець за походженням, Мина повстає проти рідної мови та культури. Він цілком денаціоналізована людина та ненавидить свою приналежність до «другосортного» «малоросійського» народу. Змінивши прізвище, Мина хоче змити з себе пляму неповноцінності. що, здається, пригнічувала його протягом усього життя. Дискусія на цю тему перетворила хату сім’ї Мазайла на своєрідну залу засідань, де шляхом ідейних зіткнень вирішувалася доля української мови та культури для родини. У конфлікті беруть участь всі герої твору, завдяки чому в п’єсі змальовується набагато виразніше поділеність суспільства. Подібна суперечка — типове для того періоду явище, тому за затятою шовіністкою тьотею Мотею, за запеклим націоналістом дядьком Тарасом, за денаціоналізованим Миною та за закоханим в усе українське, проте пасивним Мокієм стояли значні народні сили. Мабуть, через те цю проблему Микола Куліш зобразив так тонко та гостро, настільки майстерно занурившись у психологію, що п’єса не втрачає актуальності і зараз, у вже незалежній Україні.
З різних причин багато людей категорично відмовляються сприймати українську мову як рідну, та навіть як державну не хочуть сприймати. Проте вони забувають, що свідомою національною переорієнтацією (а такими поширеними нині є русифікація, американізація, італінізація…) власноруч відрубують від стебла корені, втрачають зв’язок між поколіннями, тим самим принижуючи свій рід. А людина без роду — то вже не особистість, а звичайне створін¬ня. Людина без історії — то вже не громадянин.
П’єса «Мина Мазайло» навчає нас відстоювати свої вподобання та переконання, не боятися сказати вголос думку. Навіть зустрівшись із різними тьотями мотями, минами, ринами, не варто тихо погоджуватися з усім, ними сказаним. Треба вчитися не соромитися себе, передусім свого походження та родини, тільки тоді можна стверджувати, що нація заслуговує на світове визнання.

Подобные записи