Художнє втілення філософських ідей у байках Григорія Сковороди

Григорій Савич Сковорода, видатний філософ, письменник-просвітитель XVIII століття, посідає почесне місце в історії української і світової культури. Свої філософські погляди Сковорода обстоює і в байках. Писати байки його спонукало саме життя з безліччю явищ і фактів, вартих осміяння, осуду та бажання виправити вади, навчити, передати свій життєвий досвід, поді¬литися наслідками багатьох роздумів. Зразком цього жанру була для нього класична грецька та римська байка і передусім творчість Езопа. Виразно позначився на байках Сковороди і вплив усної народної творчості, зокрема влучних прислів’їв та приказок з їх мудрістю і дотепністю, висловленою в лаконічній, афористичній формі. Протягом 1769-1774 років Сковорода написав ЗО байок. Вони й склали збірочку «Байки Харківські». Більшість байок — твори оригінальні, а коли часом Сковорода й використовує якусь фабулу Езопа, то насичує її цілком новим змістом. У багатьох байках провідною є думка про необхідність жити «за природою», про те, що праця за нахилом, за покликанням, за здібностями приносить насолоду людині й користь суспільству. Чи не найкраще розкрито цю думку в байці «Бджола і Шершень». Тут ідеться не лише про природженість праці, а й про життєву необхідність трудитися. Ідея природженості праці є провідною і в байках «Орел і Черепаха», «Жайворонки». Обстоюючи важливу роль природного нахилу, Григорій Сковорода звертає увагу на велике значення практики, досвіду («Дві Курки»). У системі поглядів, що їх викладено в «Байках Харківських», значне місце посідає одне з важливих питань філософського вчення Сковороди — роздуми про людське щастя. На думку письменника, щастя не треба шукати ні за морем, ні на небі, воно завжди поруч або в самій людині. Щастя людини не лише в природженій праці, а й у дружбі — щирій, безкорисливій («Пес і Вовк», «Соловей, Жайворонок і Дрізд»). Прекрасне почуття дружби приносить справжнє щастя: «Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся». Філософські погляди Григорія Сковороди, викладені ним у байках, мають загальнолюдську цінність, ніколи не стануть застарілими і вчитимуть мудрості та доброти майбутні покоління людей.