Ідейний зміст «казок» Салтикова-щедрина

«Казки» Салтыкова-щедрина не випадково називають підсумковим твором автора. У них з усією гостротою підняті ті проблеми Росії 60—80 рр. XIX століття, які хвилювали передову інтелігенцію. У суперечках про подальші шляхи Росії висловлювалися багато точок зору. Відомо, що Салтыков-щедрин був прибічником боротьби з самодержавством. Як і багато мислячих людей того часу, він був захоплений «народною» ідеєю і нарікав на пасивність мужика. Салтыков-щедрин писав, що незважаючи на відміну кріпака права, воно живе в усьому: «в нашому темпераменті, в нашому образі думок, в наших звичаях, в наших вчинках. Усе, на що б ми не обернули наші погляди, усе з нього виходить і на нього спирається». Цим політичним поглядам і підпорядковані журнально-публіцистична діяльність письменника і його літературна творчість.
Письменник постійно прагнув зробити своїх супротивників смішними, бо сміх — велика сила. Ось і в «Казках» Салтыков-щедрин висміює урядовців, поміщиків, ліберальної інтелігенції. Показуючи безпорадність і нікчемність чиновників, дармоїдство поміщиків і одночасно підкреслюючи працьовитість, спритність російського мужика, Салтыков-щедрин висловлює в казках свою основну ідею: мужик безправний, забитий правлячими станами.
Так, в «Повісті про те, як один мужик двох генералів прогодував» Салтыков-щедрин показує повну безпорадність двох генералів, що виявилися на незаселеному острові. Попри те, що кругом було удосталь і дичини, і риби, і плодів, вони трохи не померли з голоду.
Чиновники, які «народилися, виховалися і постаріли» в якійсь реєстратурі, нічого не розуміли, і не знали «навіть слів ніяких», окрім хіба що фрази: «Прийміть запевнення в досконалій моїй повазі і відданості», генерали робити-то нічого не уміли і абсолютно щиро вірили, що булки ростуть на деревах. І раптом їх осяває думка: потрібно знайти мужика! Адже він обов’язково має бути, просто «де-небудь сховався, від роботи ухиляється». І мужик дійсно знайшовся. Він нагодував генералів і тут же по їх наказу слухняно в’є мотузок, якому ті прив’язують його до дерева, щоб не втік.
У цій казці Салтыков-щедрин висловлює думку про те, що Росія тримається на праці селянина, який незважаючи на свій природний розум і кмітливість, покірно підкоряється безпорадним панам. Ця ж думка розвивається автором в казці «Дикий поміщик». Але якщо генерали з попередньої історії виявилися на незаселеному острові по волі долі, то поміщик з цієї казки увесь час мріяв позбавитися від нестерпних мужиків, від яких йде поганий, холопський дух. Тому стовповою дворянин Урус-Кучум-Кильдибаев всіляко утискує мужиків. І ось мужицький світ зник. І що ж? Через деякий час «увесь він… обріс волоссям… а кігті у нього зробилися залізними». Поміщик здичавів, тому що без мужика він не здатний навіть обслужити себе.
Глибока віра Салтыков-щедрина в приховані сили народу видно в казці «Коняга». Замучена селянська шкапа вражає своєю витривалістю і життєстійкістю. Усе її існування полягає в нескінченній важкій роботі, а тим часом ситі пустоплясы в теплому стійлі дивуються з її витривалості, багато міркують про її мудрість, працьовитість, розсудливість. Швидше за все, в цій казці Салтыков-щедрин мав на увазі під пустоплясами інтелігенцію, що переливала із пустого в порожнє, міркуючи про долі російського народу. Очевидно, що в образі Коняги відбитий селянин-трудівник.
Героями «Казок» частенько стають звіри, птахи, риби. Це говорить про те, що в їх основі лежить російський народний фольклор. Звернення до нього дозволяє Салтыкову-щедрину в лаконічній формі і в той же час сатирично гостро передати глибокий зміст. Візьмемо, приміром, казку «Ведмідь на воєводстві». Три Ведмеді — це три різні правителі. За характером вони не схожі один на одного. Один жорстокий і кровожерний, інший не злий, «а так, худобина», а третій ледачий і добродушний. І кожен з них не в змозі забезпечити нормальне життя в лісі. І стиль їх правління тут ні при чому. Ми бачимо, що ніщо не змінило загальний неблагополучний порядок в лісовій трущобі: шуліки ворон обскубують, а вовки із зайців шкуру деруть. «Таким чином, перед розумовим поглядом третього Ведмедя раптом виросла ціла теорія неблагополучного благополуччя», — іронізує автор. Прихований зміст цієї казки, в якій пародіюються реальні правителі Росії, в тому, що без відміни самодержавства нічого не зміниться.
Говорячи про ідейний зміст «Казок» Салтыкова-щедрина, треба відмітити, що багато талановитих письменників XX століття (Булгаков, Платонов, Гроссман та ін.) якраз і показали у своїх творах, що відбувається, коли людина порушує вічні закони розвитку природи, суспільства. Ми можемо сказати, що література XX століття, що випробувало потрясіння соціальних революцій, полемізує з літературою другої половини XIX століття, у тому числі з творчістю Салтыкова-щедрина. Події початку XX століття привели мислячу інтелігенцію на розчарування в народі, тоді як «думка народна» в XIX столітті була визначальною у багатьох росіян письменників. Але тим багатіше наша літературна спадщина, що в нім є різні точки зору на шляху розвитку суспільства.