Колись ми з мамою гостювали у бабусі, яка живе в селі Піскуватому. Одного лютневого дня, поливаючи кімнатні квіти, я побачила дівчат і хлопців, які бігали, гралися і жартували на вулиці. На моє запитання бабуся відповіла: «Сьогодні ж Масляна почалася!» Я попросила її розказати про це, бо бабусині оповіді завжди цікаво слухати. 1 вона розказала про Масляну ось що.
Широко відома зараз Масляна, на яку печуть млинці,— насправді це проводи російської зими. Але ми, українці, Масляну святкуємо інакше. Основною стравою Масляної (Маслениці) є вареники з сиром, які вживають з маслом або сметаною.
«Взагалі, — продовжувала бабуся, — Масляна вважається жіночим святом, хоч участь у ньому можуть брати і чоловіки».
У понеділок збиралися жінки в гурти і відзначали початок Масляної, у вівторок вони знову сходилися, влаштовували всілякі забави і сценки-вистави. У середу та четвер із жартами і сміхом вони обходили хати, де пригощались варениками з сиром і ще горілкою.
«Але найцікавіше, — підморгнула мені бабуся, — відзначали останній день Масляної — Сиропусну неділю. Люди розважалися, наїдалися і пили досхочу, бо потім починався суворий Великий Піст. Того ж дня знайомі та родичі просили вибачення за образи і йшли «заїдати і запивати» нанесені одне одному прикрощі. Звичайно, їли вареники з сиром, тому й казали: «Вареники доведуть, що й хліба не дадуть». А вже ввечері готувалися до приходу Великого Посту. Так завершувався останній день Масляної».
Людям було жаль прощатися з радісними днями, тому вигадали примовку: «Масляна, Масляна, яка ж ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту — одна».
«Але нічого вже не поробиш. — «Не завжди котові Масляна», — закінчила розповідь бабуся.