Смішна історія сталася зі мною влітку , коли я гостював у бабусі на дачі. Це дивне місце — буйна зелень , зарості соковитоїі стиглої малини , плодові дерева , по гілках яких дуже весело дертися , щоб зірвати стигле яблуко або ароматну грушу.
Однак вечорами ми стали помічати дуже дивний шум з сусідньої покинутої ділянки , густо порослої чагарником. Здавалося , там ховається величезний і страшний звір. Одного разу дорослі ненадовго відлучилися , залишивши на дачі нас з молодшою сестрою. І в цей час моторошний шум за сітчастим парканом відновився. Він супроводжувався хрускотом гілок , шелестом торішнього листя . Як старший брат і захисник , я кинувся в сарай і схопив перше , що підвернулася під руку — велику лопату. І навіть моя маленька сестричка кинулася за своїм іграшковим совочком для піску .
З таким страхітливим « озброєнням » ми завмерли біля хвіртки , очікуючи появи жахливого монстра , якому і готувалися дати відсіч. Яке ж було наше здивування , коли під сітки прямо до нас виповз крихітний їжачок зі смішним чорним носиком і очима — намистинками . Він діловито сопів і тупотів , створюючи той самий шерех і хрускіт , якого ми так боялися кожен вечір. У цей же момент з’явилися дорослі , заставши нас в войовничої позі.
Цей кумедний випадок дуже повеселив всіх , і ми з сестрою засоромилися своєї безглуздої боязні . З тих пір ми знаємо , що дорослі їжаки і навіть їжачата здатні видавати дуже сильний шум .