Я — луганчанин . Цю фразу ми вимовляємо із звичайною для нашого часу холодністю і байдужістю . Адже саме в цьому місті я народився , зробив перший крок , сказав перше слово. Саме тут я пішов у перший клас , зустрів свою юність. Але чомусь ми стали рідше замислюватися про це . Ми працюємо , вчимося , відпочиваємо в парках і скверах , робимо покупки в магазинах і на ринках. І місто живе . Живе тим життям , якою може . Так, нелегко зараз . Багато хто виїжджає за кордон у пошуках роботи і кращого життя.
А я хочу залишитися . Тому що прийдешню історію нашого міста належить написати саме нам , молодим , сьогоднішнім випускникам . Адже життя нашого міста — це наше життя , і від кожного луганчанина залежить , яким бути місту завтра . Звичайно , Луганськ переживає зараз не найкращі свої часи. Це засмучує. Але я вірю , що прийде час , і відродяться шахти , оживуть шахтарські селища , запрацюють заводи , будуть зводитися нові будинки та школи. Хочу вірити , що Лугань зі стічної канави перетвориться на красиву чисту річку , яка стане улюбленим місцем відпочинку луганчан . А старий центр міста буде перетворений на меморіальний музей під відкритим небом.
Я сподіваюся , що люди стануть жити краще , стануть багатшими матеріально , а головне — духовно. Літні люди перестануть дивитися на нас голодними очима , і на вулицях не буде безпритульних дітей. Я вірю , що , якщо жити у нас стане хоч трохи легше , почнуть повертатися люди, які поїхали в пошуках роботи. Працюючи разом , ми будемо примножувати славу і благополуччя нашого міста.
Звичайно , це тільки мрії. Але Луганськ молодий, і час його істинного розквіту ще попереду. І цей розвиток буде нерозривно пов’язане з внеском кожного з нас.
Закінчуючи свій твір , хочу звернутися до можновладців . Панове, не влаштовуйте політичних баталій , свою енергію направте на користь міста , доведіть, що ви справжні батьки і господарі Луганська, покажіть приклад нам , молоді , і ми продовжимо розпочаті вами благі справи з відродження міста.
12 Ноя 2013