Драму В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» я прочитала тільки цього року. Фільм за її мотивами подивилася набагато раніш. А те, що «немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту», знала ще із самого дитинства. І упевнена, що багато хто, ще не відкриваючи том Шекспіра, уже знав про героїв цієї драми, адже всі закохані, щасливі або нещасливі, — це ті ж Ромео і Джульєтта, здатні віддано і жагуче кохати, а будь-яка любов, як відомо, по-своєму трагічна.
Ромео Монтеккі і Джульєтта Капулетті — діти з ворогуючих родин, що ненавидять так, що навіть слуги протиборчих сторін не терплять один одного. Ромео закоханий у якусь Розаліну. Але якось, потрапивши з друзями на бал до будинку ворогів своєї родини, він зустрічає Джульєтту. І Розаліна забута… Ромео розуміє, що попав у тенета. Джульєтта також з першого погляду закохалася в юного Монтеккі. Пізніше в саду Капулетті Ромео і Джульєтта дають клятву у вірності один одному. Незабаром вони таємно вінчаються. У той же день Ромео вбиває на дуелі Тибальта — племінника леді Капулетті. На нього чекає покарання. «Ромео вигнано», — повторює і повторює Джульєтта, неспроможна повірити в те, що більше ніколи не побачить коханого. Тим часом Джульєтту сватає молодий граф Паріс, і її батьки дають згоду на цей шлюб. Нещасна дівчина кидається по допомогу до чернеця — брата Лоренцо, що вінчав закоханих, і той придумує такий план: Джульєтта п’є особливий напій і засинає дивним сном, схожим на смерть, а сам чернець викликає Ромео. План удався. Рідні і близькі ридають над «померлою» Джульєттою і відносять її у родинний склеп Капулетті. Тим часом посильний від брата Лоренцо не встигло Ромео з листом, де розказано правду. Нещасний юнак повірив у те, що його наречена вмерла. Він купує отруту і прямує на цвинтар, де вбиває Паріса, який випадково там опинився. Потім входить у гробницю, лягає поруч із Джульєттою і випиває отруту. Його смерть була миттєвою. Проснувшись і побачивши поруч із собою мертвого Ромео, дівчина заколює себе кинджалом. Величезне горе зблизило Монтеккі і Капулетті. Родини помирилися. Але пізно…
Часто буває так «пізно», коли через дурість людей страждають їхні близькі. Часто любов буває нещасливою. А у випадку з Ромео і Джульєттою вона не просто нещаслива — вона трагічна. Якби вони не були вигаданими персонажами, то, я упевнена, зустрілися б десь там, у кращому житті. Шкода тільки, що за життя вони були так недовго щасливі… Жодні слізливі любовні романи сучасних авторів не затьмарять «найсумнішу повість на світі», своєрідний символ трагічного кохання.