(2 варіант)
Ці рядки А. Т. Твардовского відносяться до XX століття — напевно, найскладнішому, суперечливішому, багатограннішому періоду історії людства. XX століття запам’ятається нам як епоха найбільших відкриттів і досягнень людини і трагедією двох світових воєн і безлічі локальних конфліктів, як час культурного розквіту, який проте уривався періодами якнайглибшого морального занепаду, як століття, одночасно моторошне і напрочуд цікаве для людей, що жили в цю пору. Дійсно, «недобрій пам’яті справи», згадані А. Т. Твардовским, є сусідами тут з прекрасними, справедливими вчинками, утворюючи украй суперечливий образ XX століття, повний добра і зла, краси і неподобства, світла і пітьми. Очевидно, що в цій невеликій роботі неможливо охопити навіть малу частину подій цієї епохи, тому ми зупинимося на найбільш, на мій погляд, значимому періоді життя Росії — на Громадянській війні 1918-1921 років, розглядаючи її крізь призму літературних творів, присвячених тому часу.
Одна з найтрагічніших сторінок в історії нашої країни, Громадянська війна, не могла не відбитися в творах письменників тієї епохи; більше того, їй присвячена така безліч романів, повістей і віршів, що в цій роботі ми відмітимо тільки самі, на мій погляд, основні — «Тихий Дон» М. Шолохова, «Кінармію» І. Бабеля, «Розгром» А. Фадєєва, «Білої гвардії» М. Булгакова і «Доктора Живаго» б. Пастернака. У кожному з цих творів відбилися не лише конкретні події даного періоду, але і їх наслідки, тому на цьому матеріалі ми можемо детально проаналізувати «недобрій пам’яті справи» Громадянської війни. Як мені здається, останні можна розділити на дві групи: одні з них відносяться до реального життя, а другі — до духовної сфери.
Серед перших слідує, передусім, виділити загибель мільйонів людей. Будь-яка війна — це, передусім, безглузде вбивство, якому не може бути виправдань, а Громадянська війна в цьому плані відрізняється від інших в гіршу сторону. Саме у цей період здійснюються такі жорстокі справи, як вбивство Михайлом Кошевым беззахисного діда Гришани у відповідь на розправу, яку Дмитро Коршунов чинив над сім’єю Кошового. Цей приклад з «Тихого Дона» Шолохова ілюструє типову для того часу ситуацію.
Можливо, менш огидними, але не менш страшними наслідками Громадянської війни є убогість, розлука, голод. Це не просто період, в який порушується звичний життєвий устрій, — цей час, в який відбуваються корінні зміни в суспільстві, повна і безповоротна ломка старого життя. Взагалі кажучи, революційні зміни рідко приносять користь суспільству, на відміну від еволюційних, але навіть якщо це і відбувається, то проте це завжди супроводжується величезними жертвами. Під жертвами ми маємо на увазі не лише загибель людей, але і їх зламані долі, духовну кризу, яка переживає майже кожен сучасник таких подій, тяготи життя, викликані революційними змінами, розлад людини з самим собою і зі світом, що оточує його.
Можливо, що духовні наслідки Громадянської війни являються значно більше ужиными, ніж ті, з якими люди зіткнулися в реальному житті. Постійне насильство стирає грань між хорошим і поганим, викликає очерствение душі навіть у таких людей з сильним характером, як Григорій Мелехов. Але в цьому героєві ще залишається щось світле, і це проявляється в його стражданнях після вбивства хлопчика-матроса : «Братики, немає мені пробачення! …Стратьте!.». На людей же із слабким характером і незміцнілою психікою постійне насильство робить катастрофічний вплив. Такої людини нам із страхітливою точністю описав І. Бабель в розповіді «Лист» з циклу «Кінармія». Хлопчик Курдюків в листі своєї матері безпристрасно розповідає при загибель свого брата від рук батька і про вбивство батька іншим братом, перемежаючи свою розповідь проханнями краще піклуватися про його коня.
Читаючи твори про війну, можна дійти висновку, що вона оголяє гірші риси людини; в цей час не існує твердого порядку, стабільності, а влада і право дають володіння зброєю. Така безконтрольність людини призводить до того, що він керується своїми бажаннями, не роздумуючи про права або інтереси інших людей, про наслідки своїх дій. У такі моменти проявляється істинний характер людини, який би він не був. Саме тому на сторінках творів про Громадянську війну ми часто зустрічаємо випадки боягузтва, підлості, зради, наприклад, так поступають гетьман і деякі генерали в романі М. Булгакова «Біла гвардія», Мечик в повісті А. Фадєєва «Розгром». Часто зустрічаються в таких книгах і сцени пияцтва, розпусти.
Але усе це не проходить безслідно навіть для таких черствих людей, як Памфіл Палых. У романі «Доктор Живаго» Пастернак показує нам, як ця людина божеволіє, не в силах примирити у своїй душі нескінченну жорстокість і любов до дітей. Врешті-решт він зарубав свою дружину і усіх своїх дітей, побоюючись, що вони потраплять в полон до «білих». Як мені здається, краще всього Палых характеризує наступна фраза з тексту: «Удосвіта він зник з табору, як біжить від самого себе хвора на водобоязнь скажена тварина».
Але, на щастя, війна оголяє і усі хороші сторони людської душі. Саме тому герої роману М. Булгакова «Біла гвардія» знаходять під час цих страшних подій любов, і кінець твору виглядає оптимістично, незважаючи на усі прийдешні випробування. Тому докторові Живаго вдається в цей скрутний час зберегти незаплямованою свою совість і, не чекаючи закінчення братовбивчої війни, піти додому до своєї дружини, тому Морозка гине як герой, рятуючи загін Левинсона, і, нарешті, тому Григорій Мелехов повертається-таки додому до свого сина.
Отже, проаналізувавши твори, присвячені Громадянській війні, можна зробити висновок, що це був украй складний період для нашого народу в цілому і для кожної людини окремо. Поза сумнівом, війна принесла багато бід і страждань російській землі, але добрий початок в людях, тяга до чесного, спокійного трудового життя все ж виявилася сильніша, і тому світ на деякий час знову встановився в Росії.