Образ героїчної людини в розповіді М.Горького «Стара Ізергіль»

Центральним чином романтичних творів М. Гіркого раннього періоду являється образ героїчної людини, готової до самовідданого подвигу в ім’я блага народу. До цих творів відноситься розповідь «Стара Изергиль», яким письменник прагнув пробудити в людях дієве відношення до життя.
Сюжет побудований на спогадах старої Изергиль про своє життя і розказані його легенди про Лар-ре і Данко. У легенді оповідає про сміливий і красивий юнакові Данко. Він щасливий, що живе серед людей, оскільки любить їх більше себе. Данко мужествен і безстрашний, його тягне до подвигу благородна мета — бути корисним народу. Коли охоплене страхом, знесилене мандруваннями по непрохідному лісу плем’я вже хотіло йти до ворога і принести йому в дар свою волю, з’явився Данко. У його очах світилися енергія і живий вогонь, народ повірив в нього і пішов за ним. Але стомлені важким шляхом, люди знову пали духом, перестали вірити Данко, і у той момент, коли озлоблений натовп став щільніше оточувати його, щоб убити, Данко вирвав серце зі своїх грудей. «Йдемо! — крикнув Данко і кинувся вперед, високо тримаючи серце, що горить, і освітлюючи ним шлях людям. Вони пішли за ним, зачаровані… І Данко вивів їх з темного лісу на сонячну, вільну землю. Данко пройнятий справжньою любов’ю до людей, готовністю до самопожертвування. Образ Данко утілює в собі ідеал людини-гуманіста і особа великої духовної краси.
Позитивному образу Данко Горький протиставляє негативний образ Ларры — образ себялюбца і егоїста. Він вважає себе першим на землі, а на інших людей дивиться, як на жалюгідних рабів. На питання, чому він убив дівчину, Ларра відповідає: «Хіба ви користуєтеся тільки своїм? Я бачу, що кожна людина має тільки мову, руки і ноги, а володіє він тваринами, жінками, землею і багатьом ще». За вчинений їм злочин плем’я засудило Ларру на вічну самотність. Життя поза суспільством породжує в Ларре почуття невимовної туги. «У його очах, — говорить Изергиль, — було стільки туги, що можна було б отруїти нею усіх людей світу». Ларра був приречений на самотність і щастям вважав для себе лише смерть.
Ідейний сенс розповіді доповнюється образом старої Изергиль. Її спогади про свій життєвий шлях — теж своєрідна легенда про сміливу і горду жінку. Стара Изергиль найвище цінує Свободу. Вона з гордістю заявляє, що ніколи не була рабою. Изергиль із захопленням говорить про любов до подвигу: «Коли людина любить подвиги, він завжди уміє їх зробити і знайде, де це можна». У розповіді «Стара Изергиль» Горький малює виняткові характери, звеличує гордих і сильних духом людей, для яких свобода над усе.