Образ Івана Котигорошка (за оповіданням М. Коцюбинського «Дорогою ціною»)

М. Коцюбинський розповідає в оповіданні «Дорогою ціною» про події, які відбувалися у 1834-1836 роках. Після ліквідації Задунайської Січі посилилось переслідування втікачів за Дунай і в Бессарабію. На кордонах були виставлені козачі пікети. «По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей». Автор змалював у творі волелюбне українське селянство, що «тікало од пана і панщини», «що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі». Яскравими представниками таких селян були Остап, Соломія, Іван Котигорошко.
«Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їх були близько». І тяжке життя, і втеча від пана, і сподівання свободи ріднили їх, об’єднували.
Іван — добра і великодушна людина, завжди підтримував і допомагав друзям по нещастю. «Весела і добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях…»
Іван дуже переживав за своїх добрих товаришів, коли їм не вдалося сісти в човен. «Кулі свистіли над головами втікачів, але Іванові було не до куль…» Він розпачливим голосом усе кликав Остапа та Соломію.
Іван — надійний товариш. Він готовий пожертвувати власним життям заради визволення товариша. Він рішучий і сміливий. Головна мрія його життя — воля. Вона спонукала до рішучих дій, до втечі в ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок».