Образ князя Мишкіна в романі Ф.М. Достоєвського «Ідіот»

У основі роману «Ідіот» лежить спроба зображувати тип людини, що досягла повної духовної і моральної гармонії. У «Ідіотові» Достоєвському спробував зібрати разом усіх представників сучасного суспільства і показати, що як би не відрізнялися їх ідейні погляди на те, що відбувається, є все ж близькі риси і в позитивних, і в негативних поривах. Уся ця спільність пов’язана з подвійною природою людини.
Головний діючий персонаж твору — князь Мишкін, що повертається після тривалого лікування за кордоном в клініці для психічнохворих. Достоєвський дуже мало оповідає нам про самого князя Мишкіна. За задумом автора, подібна «закрита» особа тяжіє до природного початку. Чистота свідомості Мишкіна, позбавлена яких би то не було умовностей, призводить до руйнування станових перешкод. Цей тип людини був надзвичайно новий для світського товариства, Настасья Філіпівна навіть вигукує про князя: «Перший Раз бачу людину».
Достоєвський задумав образ князя Мишкіна як людину, що максимально наблизилася до ідеалу Христа. Письменник зважився на рішучий крок: подивитися на сучасний світ крізь призму Христової проповіді.
Образ Христа в творі Достоєвського не випадковий. Тут виражена думка письменника про ідеал:
«Людина на землі полюбити іншого як самого себе не може по заповіді Христовій, «я» перешкоджає, закон особи не дає. Але за законом природи людина тягнеться до цього ідеалу. Такий ідеал можливий, але в результаті розвитку кожного особистого «я» до такого стану, коли людина не може не віддати своє «я» іншим без залишку». Тільки тоді можливе досягнення ідеалу. Але при цьому можуть змінитися інтереси і цілі перебування людини на землі. Усе це якраз і станеться з князем Мишкіним, що знову впав у безумство.
Існує ряд аналогій між «князем Христосом» і євангельським Христом в творі. Але князь Мишкін — не посланець Христа, його ідея — відкриття людського в самій людині. Мишкін подібний до образу Христа лише тому, що так само готовий йти на будь-які жертви в ім’я ближнього. Так само, як і Христа, Мишкіна не розуміють і не приймають в суспільстві, вважаючи «не від миру сього». Але князь Мишкін — жива людина зі своїм особливим характером.
Душу Мишкіна переповнює любов-співчуття до людства. Вона леї проявляється і в стосунках з двома близькими його серцю жінками — їх дві, і знову-таки це не випадково. Почуття до однієї з них — Настасье Філіпівні — автор визначає як любов-жертву, «любов для неї». «Любов для себе» Мишкін набуває в стосунках з Аглаей Епанчиной. Це роздвоєння в любові не дає спокою Мишкіну. Він повністю вважає себе причиною усіх бід своїх коханих. Образ Мишкіна багато в чому нагадує образ донкіхота, що зайняло гідне місце серед літературних героїв. Глибокий духовний зв’язок з традиціями свого народу зробили цих героїв актуальними і до цього дня!