Основні теми і проблеми в романі «Майстер і Маргарита»

Талант художника був у Булгакова від Бога. І те, яке цей талант отримував вираження, багато в чому опреде- лялось і обставинами навколишнього життя, і тим, як складалася доля письменника. На початку 20-х років їм був задуманий роман «Інженер з копитом», але з 1937 року він отримує іншу назву — «Майстер і Маргарита». Усе, що пережив Булгаков за своє життя, і щасливого, і важкого, — усі свої головні думки і відкриття, усю душу і увесь талант віддавав він цьому роману. «Майстер і Маргарита» — творіння незвичайне, небачене досі в російській літературі. Це якийсь сплав гоголевской сатири і дантовой поезії, сплав високого і низького, смішного і ліричного.
Булгаков писав «Майстра і Маргарити» як історично і психологічно достовірну книгу про свій час і про людей, і тому роман став унікальним людським документом тієї примітної епохи. І в той же час це багатоуявне оповідання обернене в майбутнє, є книгою на усі часи, чому сприяє її найвища художність.
Є основа припустити, що автор мало розраховував на розуміння і визнання його роману сучасниками. У романі «Майстер і Маргарита» панують щаслива свобода творчої фантазії і одночасно суворість композиційного задуму. Сатана править великий бал, а натхненний Майстер, сучасник Булгакова, пише свій безсмертний роман. Там прокуратор Іудеї відправляє на страту Христа, а поруч, метушившись, падлючать, пристосовуються, підступно видають цілком земні громадяни, Садові, що населяють, і Бронные вулиці 20—30-х років нашого століття. Сміх і печаль, радість і біль перемішані там, як в житті, але в тій високій мірі концентрації, яка доступна лише казці, поемі. «Майстер і Маргарита» і є лирико-философская поема в прозі про любов і моральний борг, про нелюдяність зла, про істинну творчість, яка завжди є подоланням нелюдяності, поривом до світла і добра.
Події в «Майстрові і Маргариті» починаються «одного разу навесні, під час небувало жаркого заходу, в Москві, на Патріарших ставках». У столиці з’являються Сатана і його свита. Дьяволиада, один з улюблених авторських мотивів, тут, в «Майстрові і Маргариті», грає роль цілком реалістичну і може служити блискучим, прикладам гротескно-фантастичного, сатиричного оголення протиріч живої дійсності. Воланд грозою проноситься над булгаківською Москвою, караючи глумливість і непорядність. Сама ідея помістити в Москву тридцятих років князя пітьми і його свити, що втілюють ті сили, які не піддаються ніяким законам логіки, була глибоко новаторською. Воланд з’являється в Москві, щоб «випробувати» героїв роману, віддати належне Майстрові і Маргариті, що зберегли вірність один одному _і любов, покарати хабарників, лихварів, зрадників. Суд над ними вершиться не за законами добра, вони з’являться перед пеклом. По думці Булгакова, в ситуації, що склалася, із злом боротися слід силами зла, щоб відновити справедливість. У цьому — трагічний гротеск роману. Воланд повертає Майстрові його роман про Понтія Пілата, якого Майстер спалив в нападі страху і легкодухості. Міф про Пілата і Иешуа, відтворений в книзі Майстри, переносить читача в початкову еру духовної цивілізації людства, затверджуючи думку про те, що протиборство добра із злом вічне, воно криється в самих обставинах життя, в душі людини, здатній на піднесені пориви і поневоленій помилковими, скороминущими інтересами сьогоднішнього дня.
Фантастичний поворот справи дозволяє письменникові розгорнути перед нами цілу галерею персонажів дуже непривабливого виду, провівши аналогію з самим життям. Раптова зустріч з нечистою силою вивертає навиворіт усіх цих берлиозов, латунских, майгелей, никаноров Ивановичей і інших. Сеанс чорної магії, який Воланд зі своїми помічниками дає в столичному вар’єте, у буквальному і переносному сенсі «роздягає» деяких громадян із залу.
Не диявол страшний авторові і його улюбленим героям. Диявола, мабуть, для Булгакова дійсно не існує, як не існує боголюдини. У його романі живе інша, глибока віра в історичну людину і в непорушні моральні закони.
Для Булгакова моральний закон ув’язнений усередині людини і не повинен залежати від релігійного жаху перед прийдешньою відплатою, прояв якої можна легко угледіти у безславній загибелі начитаного, але безсовісного атеїста, очолюючого МАССОЛИТ.
І Майстер, головний герой булгаківської книги,, роман, що створив, про Христа і Пілата теж далекий від релігійності в християнському значенні цього слова. Їм написана на історичному матеріалі книга величезної психологічної виразності. Цей роман про роман як би фокусує в собі протиріччя, які зобов’язані вирішувати своїм життям усі подальші покоління людей, кожна мисляча особа, що страждає. Майстер в романі не зміг отримати перемогу. Зробивши його переможцем, Булгаков порушив би закони художньої правди, зрадив би своєму почуттю реалізму. Але хіба песимізмом віє від фінальних сторінок книги? Не забудемо: на землі у Майстра залишився учень, Іван Понырев, що прозрів, колишній Бездомний; на землі у Майстра залишився роман, якому призначено довге життя. «Майстер і Маргарита» — складний твір. Про роман вже сказано багато, а буде сказано ще більше.
Існує безліч тлумачень знаменитого роману. Про «Майстра і Маргарити» ще багато думатимуть, багато писати. «Рукописи не горять», — вимовляє один з героїв роману. Булгаков намагався спалити свій рукопис, але це не принесло йому полегшення. Роман продовжував жити. Майстер пам’ятав його напам’ять. Рукопис був відновлений.
Після смерті письменника вона прийшла до нас і скоро набула читачів у багатьох країнах світу. Нині творчість Михайла Опанасовича Булгакова отримала заслужене визнання, стала невід’ємною частиною нашої культури.
Проте далеко не усе осмислено і освоєно. Читачам його романів, повістей, п’єс судилося по-своєму зрозуміти його творіння і відкрити нові цінності, що таяться в глибинах.