Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Порівняльна характеристика Ноздрева і Плюшкина (по поемі «Мертві душі»)

Порівняльна характеристика Ноздрева і Плюшкина (по поемі «Мертві душі»)

Діра на людстві.
Н. Гоголь

Микола Васильович Гоголь — талановитий письменник-сатирик. Особливо яскраво і самобутньо проявився його дар в поемі «Мертві душі» при створенні образів поміщиків. Характеристики героїв повні сарказму, коли Гоголь описує ни-кчемнейших людиськ, але втілених правом розпоряджатися селянами. Говорячи про Ноздреве, Гоголь зі знущанням називає його історичною людиною, бо «ні на одних зборах, де він був, не обходилося без історії. Яка-небудь історія неодмінно відбувалася: або виведуть його під руки із залу жандарми, або змушені бувають свої ж приятелі».
Плюшкин і того гірше, він ходить в халаті і ковпаку, що не відразу розбереш — мужик або баба. Цілими днями він зайнятий одним, що б потягнути у своїх же селян: чи діряве відро або «безпритульна сокира», шматок старої підошви або розламана лопата — усе стягується у будинок поміщика і зберігається ім. З якою метою? На це не дасть відповіді і сам Плюшкин. Він загубив почуття реальності. Будучи спочатку бережливим поміщиком, він поступово переродився в скнару, що гноїть зерно, коли голодують і біжать десятками селяни-працівники, він тим часом збирає мотлох, не розуміючи усієї безглуздості положення.
Ноздрев декілька іншого плану — він нікчемний хазяїн, оскільки нічим, окрім власної псарні, не займається. Він гуляла і марнотратник, здатний усе програти в карти і пропити. Чим житиме завтра, він не замислюється. Лише «зриває квіти задоволення зараз», а про майбутнє думати йому ніколи. З усіма він запанібрата, «в ту ж хвилину він пропонував вам їхати куди завгодно, хоч на край світу, увійти до якого хочете підприємство, міняти усе, що не є, на усе, що хочете».
Декілька іншої Плюшкин: із-за надмірної скупості він навіть на власних дітей дивиться, як на дармоїдів. Він надзвичайно радий, що позбавився від них, вигнавши з будинку. Самотній, старий, виживаючий з розуму, він не викликає жалості, а лише відраза, і словами автора хочеться вигукнути: «І до якої нікчемності, дріб’язковості, гидоті могла зглянутися людина! міг так змінитися! І схоже це на правду? Усе схоже на правду, усе може трапитися з людиною».
Ноздрев так само байдужий до дітей. Здавши їх під опікою няньки, він абсолютно не цікавиться життям і проблемами дітей. Зате на псарні «Ноздрев був серед них (псів) абсолютно як батько серед сімейства»… Чи не парадокс це? Ноздрев — шахрай і бешкетник; запрошуючи людей до себе у гості, він кожного разу примудряється затіяти скандал. Не з’явися вчасно поліцейський, Чичикову припало б туго, він не відбувся б декількома саднами і шишками.
Плюшкин же абсолютно вироджуваний тип, автор називає його «дірою на людстві», точніше не скажеш. Невміння зайнятися корисною справою, відсутність необхідності щоденна працювати, добуваючи хліб насущний, приводить обох героїв до того плачевного результату, який ми бачимо. І це «стовпи суспільства», опора держави!
Гоголь зумів красномовно і талановито зображувати згубність кріпака ладу, усі страхітливі наслідки, які він несе суспільству. Вироджуються не просто окремі люди, одиниці, знищується народ, а разом з ним і ціла держава.
Можна з упевненістю сказати, що антикріпосницькі твори Гоголя зіграли свою роль в наближенні відміни кріпака права.