Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Порівняльна характеристика Остапа і Андрія (2)

Порівняльна характеристика Остапа і Андрія (2)

Закінчивши читати книгу Гоголя «Тарас Бульба», я з жалем відклав її убік. Мені вона дуже сподобалася. Прочитав на одному диханні за один вечір. Потім, перед написанням твору, я перечитав її ще раз. Книга ця непроста і віддати перевагу кому-небудь з героїв складно. Найбільше мене зацікавили Остап і Андрий. Ніби брати, а які різні погляди на життя, які різні характери.
Гоголь — геніальний письменник. Він короткими штрихами може описати зовнішність так, що відразу представиш наяву, як виглядала людина. «Остап і Андрий тільки злізли з коней. Це були два дужі молодці, що ще дивилися спідлоба, як нещодавно випущені семінаристи. Міцні, здорові особи їх були покриті першим пухом волос, якого ще не торкалася бритва».
Сини Тараса Бульбы закінчили Київську бурсу і, приїхали додому. Брати були молоді і красиві. Через різницю їх характерів і у бурсі вони були відмінні один від одного.
Остапу знання у бурсі давалися важче. Та він і не хотів вчитися і чотири рази закопував в землю свій буквар. Тільки під загрозою батька він залишився у бурсі. Провинившись, Остап сам лягав на підлогу під різки і не просив пощади. Він був вірним товаришем, і бурсаки одностайно любили його.
Андрий же, навпаки, намагався відкрутитися від прочуханки, як міг. Вчився він охоче, без напруги, але так само, як і Остап, мріяв про подвиги і битви.
Обидва брати дуже зраділи, дізнавшись, що поїдуть з батьком в Запорізьку Січ. По дорозі кожного займали свої думки. Остап думав про битви, він пристрасно мріяв про ратні подвиги, хотів ні в чому не поступитися своєму прославленому у битвах батьку. «Він був суворий до інших спонукань, окрім війни і розгульної гулянки, принаймні, ніколи майже про інше не думав».
«Меньшой брат його, Андрий, мав почуття дещо живіше і якось розвиненіші». Він згадав про свою зустріч з полькою в Києві. Андрий полюбив її і не міг забути того солодкого моменту, коли вона розмовляла і сміялася над ним.
У Запорізькій Січі братів прийняли як рівних. Козаки швидко оцінили їх силу, сміливість, спритність, відвагу у бою, весела вдача на гулянках. Але і тут брати поводилися неоднаково. Остап був хоробрий у битві, але в той же час і обачний. Він умів знайти вихід із скрутного становища, притому з користю для
своїх. Навіть прискіпливий Тарас Бульба подейкував: «О, та цей буде з часом добрий полковник! Справді, буде добрий полковник, та ще такий, що і батюшку за пояс заткне»!
Андрий же летів у бій, не відчуваючи нічого. Його оп’яняли свист куль, блиск шабель, дзвін зброї. Він мчав з безумною хоробрістю, і, де не зміг би перемогти старий козак, він виходив переможцем. І про молодшого сина Тарас говорив: «І це добрий, ворог би його не узяв, вояка; не Остап, а добрий, добрий вояка».
Але на біду Андрия, польська дівчина, яку він полюбив в Києві, опинилася в обложеному козаками місті. Вночі, пробравшись в місто, Андрий зустрів її. Він присягнувся їй в любові і сказав: «Немає у мене нікого! Нікого, нікого! Батьківщина моя — ти… І усе, що не є, продам, віддам, згублю за таку батьківщину.».
Страшно розгнівався Тарас, побачивши сина попереду польського полку. Це була ганьба і для нього, і для Оста-па, для усього козацького війська. З цієї хвилини старий Тарас ні про що вже думати не міг і тільки вимагав, щоб козаки заманили Андрия в ліс.
А ось Остап був до кінця вірний своїй батьківщині, своєму боргу. Навіть у полоні, коли ляхи піддавали його страшним мукам, він не сказав ні слова. Ні крику, ні стогону не вирвалося з його понівечених грудей. Він помер як вірний син своєї Батьківщини.
* Важко не преклонитися перед мужністю, відвагою і стійкістю Остапа. Але і таку всепоглинаючу любов Андрия теж не можна не поважати. Потрібно мати не менше мужності, щоб заради любові погодитися залишити усе: будинок, рідних, друзів, батьківщини. Я не можу сказати, хто мені більше подобається, кого б з них я вибрав позитивним героєм. Думаю, що у кожному конкретному випадку серце само підказує, як поступити. І зі своєї точки зору і Остап і Андрий праві у своїх вчинках. Так поступають справжні чоловіки, вони гинуть або за Батьківщину, або за улюблену жінку.