Природа і людина

Нещодавно мені на очі попалася розповідь М. М. Пришвина «Комора сонця», що оповідає про чудове природне явище — болоті.
Віками складалися запаси торфу. Віджилі рослини згнивали і спресовувалися, утворюючи колосальні запаси палива. Я якось і не замислювався, що болота — наші багатства. З поняттям «болото» пов’язане швидше неприємне — комарі, але і вони потрібні природі. Коли замислюєшся про єдиний ланцюг, в якому взаємозв’язані земля з її надрами, рослини і тварини, а потім і людина, вражаєшся мудрості природи, її різноманіттю, але і надзвичайній крихкості і ранимій перед людиною. Вже неодноразово сказано, що людина — не цар природи, а її складова частина. Знищуючи місце існування, людина прирікає себе на загибель.
Ми повинні берегти те, що залишили нам в спадок предки : землю і воду, повітря і рослини. Коли ми зрозуміємо, що ми єдині, відпаде питання про збереження природи. А доки, На жаль, ми губимо усе навкруги, прирікаючи себе на вимирання.