Протест проти наркоманії в романі Ч. Айтматова «Плаха». (1)

Російська література має величезне світове значення. Вона читається в зарубіжних країнах і через ці твори зарубіжний читач може упізнати російську людину.
У романі Ч. Айтматова «Плаха» показуються вади соціалістичного суспільства. У той час ніколи не говорилося про ті проблеми, які підняв Ч. Айтматов. Але проте вони існували.
Одна з головних проблем — це проблема наркоманії. Проблема наркоманії — зараз одна з найгостріших у світі.
У романі показується доля зовсім ще юного, полохливого і добродушного Леньки, доля двадцятирічного, тямущого від природи Петрухи. Але ці люди вже «озлоблені на світ», і у них одна мета в житті: зібрати більше анаші і отримати за неї великі гроші. У анашистов існує такий закон, який свідчить про беззаперечне служіння «хазяїну підприємства». Ватажок анашистов Гришан благоденствує за рахунок тих людей, які вже втягнулися в наркотики і душа яких омертвіла. Гришан користується цим, але сам, як показує нам автор, наркотики не вживає. Під образом Леньки маються на увазі ті молоді люди, які вже втягнулися в наркотики, а під образом Гришана ті, які зіштовхують молоде покоління з шляху істинного і тим самим наживаються на їх горі. У якійсь мірі суспільство винне в тому, що людина стає наркоманом, але здебільшого усе залежить від людини, від його внутрішнього світу.
Авдій Каллистратов вірив, що можна повернути наркомана до нормального життя, але на власному досвіді переконався, що це неможливо. А якщо і можливо, то тільки в окремих випадках і якщо у людини є сила волі.
Пізніше Авдій Каллистратов бачив анашистов в міліції, але серед них не було Гришана.
Група Обер-Кандалова, в яку згодом потрапляє Авдій, внутрішньо близька збирачам наркотичної трави. Саме від рук Обер-Кандалова гине Авдій — його розіпнули на хресті. Саме своєю загибеллю він виражає протест проти наркоманії. І останні слова Авдія були: «Врятуй, Акбара»!. Це підтверджує те, що іноді тварина виявляється людяніше за саму людину.
Мені здається, що проблема наркоманії існуватиме до тих пір, поки існуватимуть люди, прагнучі наживи за рахунок іншої людини, його горя і смерті.