09 Фев 2015
За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось повинне зійти сонце. Його промені вже спалахують на горизонті. Чекають ранку усе: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилося із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.
Швиденько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилася зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінь сонця доторкнувся і до моєї особи, я прокинувся, весело йому посміхнувся, розплющив очі і радісно зустрів новий день.