Реалізм роману А.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». (1)

У романі «Євгеній Онєгін» А.С. Пушкін малює картину життя різних груп дворянського суспільства Росії XIX століття, їх побут і устої, життя селянства.
У цьому романі, як в енциклопедії, можна дізнатися усе про епоху: про те, як одягалися, що було в моді («широкий боливар» Онєгіна, малиновий берет Тетяни), меню престижних ресторанів («біфштекс скривавлений»), що йшло в театрі (балети Дидло). Упродовж дії роману і в ліричних відступах поетом показані усі шари російського суспільства того часу : вищий світ Петербургу, дворянська Москва, маєтне дворянство і селянство. Це дозволяє говорити нам про «Євгенію Онєгін» як про істинно народний твір.
Петербург того часу був житлом кращих людей Росії — декабристів, літераторів. Автор добре знав і любив Петербург, він точний в описах, не забуваючи ні про «сіль світської злості», ні про «необхідних дурнів», «накрохмалених нахаб» і тому подібне.
Описуючи московське дворянство, Пушкін частенько саркастичний: у вітальнях він помічає «незв’язну вульгарну нісенітницю». Але в той же час любить Москву, серце Росії : «Москва… як багато в цьому звуці для серця російського злилося». Він гордиться Москвою 1812 року: «Марно чекав Наполеон, останнім щастям захоплений, Москви уклінної з ключами старого Кремля».
Для поета сучасна Росія — сільська, і він підкреслює це грою слів в епіграфі до другої глави. Ймовірно, тому галерея персонажів маєтного дворянства найбільш представницька.
Красень Ленский — романтик німецького складу, «прихильник Канта», не загинь на дуелі, міг би стати великим поетом.
Історія матері Тетяни трагічна: «не запитавши ради, дівицю повезли до вінця». Вона «рвалася і плакала спочатку», але замінила щастя звичкою: «Солила на зиму гриби, вела витрати, голила лоби».
Життя селянства в романі показане скупо, але ємко і образно: проста розповідь няні про її заміжжя і сцена збору ягід в панському саду.
Десята глава «Євгенія Онєгіна» повністю присвячена декабристам.
Поява роману А.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» зробило величезний вплив на подальший розвиток російської літератури.