Рецензія на повість В. П. Некрасова «В окопах Сталінграду»

Повість «В окопах Сталінграду» присвячена героїчній обороні міста в 1942—1943 роках.
Цей твір уперше був надрукований в 1946 році в журналі «Прапор». Але відразу ж було заборонено, оскільки в нім показувалося автором «дійсне обличчя» війни з усіма поразками і невдачами. Але найголовніше полягало в тому, що в цьому творі Віктор Некрасов розповідав, якою ціною російський народ добився довгожданої Перемоги!
Ця повість дуже легко читається. Вона написана буденно, звичною мовою. Але це властиво авторові.
Не можна не сказати і про те, що автор написав цей твір від першої особи, а один з головних героїв — лейтенант Керженцев — це сам автор, що благородно захищав Сталінград.
Повість «В окопах Сталінграду» — це фронтовий щоденник автора, в якому від початку до кінця він описує важкі бої, труднощі, з якими стикалися солдати під час війни.
Є ще одна особливість у цього твору: якщо уважно учитатися, то можна помітити, що воно відкрито протистояло законам того часу, коли державою управляв Сталін. У повісті немає генералів, немає політробітників, немає «керівної ролі партії», а є тільки солдати і їх командири, є сталінградський окоп, мужність, героїзм і патріотизм російського народу.
Командир і його солдати — це головні герої, усе без виключення. Усі вони різні, але об’єднані однією метою — захистити Батьківщину!
Солдати, що героїчно обороняли Сталінград, не вымыш ленні люди, а фронтові товариші самого автора. Тому увесь твір пронизаний любов’ю до них.
Створюючи образ Керженцева і інших героїв, Віктор Некрасов намагається розповісти нам, як війна змінила долі, характери людей, що такими, якими люди були раніше, до війни, вони вже не стануть.
Автор з якнайглибшим жалем пише про загибель рідного міста, в якому він виріс, який він гаряче любив.
Віктор Некрасов прагнув донести до читачів, що тільки завдяки патріотизму російського народу була виграна ця війна!
І нехай німецькі війська були більше підготовлені до військових дій, нехай у них було усе необхідне для цього, але Перемога залишилася за нами! «Ми воюватимемо до останнього солдата. Росіяни завжди так воюють», до остаточної перемоги. Ця думка ланцюжком проходить через усю повість і є основною ідеєю цього твору.
Ця повість стала безцінним даром, який залишив після себе Віктор Платонович Некрасов. Мета, яку він ставив перед собою — зображувати війну такий, яка вона є, — була виконана ним повністю.
У нашій країні з давніх пір не любили тих, хто говорив людям правду. Тому доля його була визначена, і йому нічого не залишалося, як поїхати за кордон, де він міг писати свої твори і дарувати їх людям.