Роль художньої деталі в романі Ф.М. Достоєвського «Злочин і покарання»

Який, автор, що поважає себе, дозволить собі опустити символи, деталі, дрібниці? Напевно, жоден письменник або поет не дозволить собі цього звичайно, якщо це не суперечить його манері писати і створювати художні образи. А як же створюються художні образи в «Злочині і покаранні» Достоєвського? Федір Михайлович використовує художні деталі, деталі настільки дрібні, але дуже точно передавальні атмосферу того, що відбувається, що людина, що не сильно захоплюється літературою може не звернути на них уваги, але неодмінно відчує їх енергетику.
Отже, зупинимося на «Злочині і покаранні» Ф.М.Достоевского. Майже відразу читач помічає кімнату Раскольникова : «Це була крихітна комірка, кроків в шість завдовжки, що мала найжалюгідніший вигляд зі своїми жовтенькими, запорошеними і усюди такими, що відстали від стіни шпалерами, і до того низька що трохи високій людині ставало в ній моторошно, і усе здавалося.
Що ось-ось стукнешся головою об стелю». Уся це тіснота і убогість давила на Раскольникова, який і без того був нездоровий, і виношував свою теорію.
Вже на початку твору можна помітити багатство колірної символіки дозволяє краще розкрити душевний стан героїв. У усьому місті переважає жовтий колір, що підкреслює нездоров’я і хворобливість суспільства: «Понуро і брудно дивилися яскраво-жовті дерев’яні будиночки з закритими віконницями». Так само особливо можна виділити «блакитні очі» Соні чистоту, що означають, і непорочність, незважаючи на ті приниження, які їй довелося пережити. Величезну роль в цьому творі грає портрет. Хоча портрет дещо статичний і описовий, але виділяється головне — очі які постійно міняються: «прекрасні темні очі», «запалений погляд», «гарячково блищать», «погляд стає сухим, гострим» «очі», що помертвіли, «сльози щастя в очах»; так міняються очі Родіона Раскольникова упродовж усього роману. Це говорить і про те, що мислення головного героя помінялося, його теорія була спростована самим життям.
Про крах теорії Раскольникова говорять не лише очі, але і природа описувана в романі. «Духота, жара» панує в Петербурзі тоді, коли зароджується теорія, а після здійснюється вбивство старої процентниці.
Саме тоді, коли відбувається самогубство Свидригайлова, читач бачить грозу: «Серед мороку і ночі пролунав гарматний постріл, за ним інший». Тут гроза не лише як символ очищення, але і як почало чогось нового, а також як символ руйнування, тобто викорінювання зла в душі Раскольникова.
Майже в самому кінці твору ми бачимо «Сибір. На березі широкої пустинної річки коштує місто»., саме у цей момент ми помічаємо, що Розкольників прозрів, усвідомив свою провину. Так само Достоєвський вклав величезний сенс в прізвище героя. Це прізвище походить від слова «розкол», який відбувається в його теорії: він розуміє, що був неправий, що не має права бути володарем, «Наполеоном». Розкол відбувається і в його сім’ї: він сам йде від рідних. У душі Родіона Романовича теж відбувається розкол, і із-за цього він не може знайти спокою, жити так само, як і раніше, а може і ще спокійніше. Ну і найголовніший розкол, який хотів показати нам автор, — це розкол в суспільстві, недосконалість світу, розділ цього світу.
Не випадкова і композиція роману, злочину здійснюється під час першої частини, а покарання з другою по шосту і в епілогу. Це дуже значимо тому що автор хотів показати читачеві, що важливо не лише карне покарання, але і покарання, на яке прирікає себе сам герой. Достоєвський також показує Раскольникова в оточенні людей: Свидригайлова, матері Дуни, Соні, Лужина, Порфирія Петровича, Разумихина, Лебезятникова. Після герой залишається лише в оточенні Свидригайлова і Соні. Соня несе з собою добро, а Свидригайлов — зло. Зло в душі Раскольникова гине з самогубством Свидригайлова. І залишається з Родіоном Романовичем тільки Соня яка несе в собі чистоту і непорочність. У творі множина символів, які несуть своє смислове навантаження. Хрест, який дає Соня Раскольникову, як символ віри, оновлення. Лезо сокири, яке в час вбивства старої спрямовано на Раскольникова, як знак протистояння, знак того, що герой губить себе. Сни Раскольникова символізують крах теорії.
У творі є присутніми християнські мотиви в романі дозволили краще виразити погляди Достоєвського. «Воскресіння Лазаря», коли Розкольників читає біблію, є символом воскресіння Раскольникова у кінці роману.
Соню рятує віра у бога. У романі є присутніми такі фрази, як «страшний гріх», «хреста на тобі немає», «тебе бог покарав і диявол зрадив».
Достоєвський за допомогою художніх деталей: кольору, описів природи символів і композиції, — найяскравіше підніс читачеві роман, його сенс.
Адже яскраві твори привертають увагу широкої публіки, а значить в їх число входитиме молоде покоління, означає і воно вчитиметься не помилятися, і не наслідувати уявні теорії, які не являються справедливими у цьому світі.