Роман Сиваш — ще один представник «пропащої сили» (за повістю Б.Д. Грінченка «Серед темної ночі»)

У повісті «Серед темної ночі» Борис Грінченко зображує українське село наприкінці XIX століття. У цьому художньо довершеному творі розкривається життя трьох синів селянина Пилипа Сиваша. Старший син Денис з усіх сил, не гребуючи жодними засобами, прагне вийти в «заможні хазяїни»; середульший Роман відбивається від села в місто; менший син Зінько вибирає шлях чесного, трудящого селянина. Найповніше зображений у повісті Роман, ще один представник «пропащої сили» (ця тема вже розроблялася ґрунтовно в літературі, наприклад, Панасом Мирним у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»). Після царської солдатчини він повертається в село моральним покручей. У пошуках легкого життя хлопець виявляє зневагу до селянської праці. «Панською» мовою він каже батькові: «Разі ви думаєте, што я буду гупать тут із вами по остюках цепом?» Роман пиячить, краде і продає батькове добро. Спійманий Денисом на гарячому, він подається до міста і там, не знайшовши роботи, сходиться з групою конокрадів. Під час відчайдушно сміливого нальоту на рідне село Романа вистежує Денис і видає властям. Якщо замислитися про причини морального падіння Романа, то стане зрозумілим, що саме військо, в якому він відбув службу, прищепило огиду до чесної хліборобської праці, штовхнуло на шлях злодійства. Адже до служби у війську Роман був щирий, палкий, енергійний хлопець. На службі ж Роман зрозумів: важка, рабська праця в селянина, «нечиста, часом голодна й холодна. Та кожен чорт з тебе знущається, та нема такого начальника, щоб тобі до пики з кулаком не ліз!» Ось чим пояснює автор «ледарство» героя. Роман, можна сказати, само¬тужки дійшов соціального прозріння, але енергію, котра через край кипіла в ньому, скерував у згубний бік. Він — жертва, але це не знімає з нього відповідальності за власні вчинки, за тяжкі злочини. Злодійство Романа підлягає осуду. Моральні норми, віками створювані народом, і розбій, брутальне поводження з батьками, іншими близькими йому людь¬ми — несумісні.