Романтизм і реалізм в творчості А. І. Купріна

Твори А. І. Купріна вражають читача різноманітністю тематики.
Цей чудовий російський письменник робить героями своїх книг акторів, фабрикантів, інженерів, офіцерів, дворянську аристократію і інших своїх сучасників. Знання про них він брав з життя, оскільки обертався в різних соціальних середовищах, спілкувався з самими різними людьми.
Купрін об’їздив усю Росію, змінюючи одну професію за іншою. Він вивчив країну і знав її в усіх якостях, любив жити одним життям з простими людьми, випитувати їх, стежити за ними, запам’ятовувати їх мову, їх говір.
Творчість Купріна по праву називають «енциклопедією жизневедения». Що усе, що оточує, особливо людський побут, ужиток, служило для нього показником внутрішнього життя людини, поясненням його поведінки. Письменник вражає нас своїми знаннями у будь-якій сфері життя. Вони набувають особливої цінності, тому що це життєві спостереження Купріна. Це і надає прозі Купріна багатство реалістичного віддзеркалення життя.
Наприклад, в розповіді «Анафема» Купрін показав себе блискучим знавцем церковної служби з її «крюковскими» розспівами, требниками, канонами. У «Поєдинку» і в циклі військових оповідань Купрін — неперевершений знавець армійської служби і устоїв. Про усе він пише, як знавець, — про цирк, акторську роботу, полювання, рисисті перегони і устої тварин. А в книзі «Київські типи» Купрін з’являється перед нами як проникливий спостерігач, що зумів вникнути в душевний світ різноманітних людей, створити цілу галерею київських обивателів. Тому ми з упевненістю можемо говорити про талант Купріна-реаліста.
Але, читаючи його твори, ми бачимо в них і іншої сторони — романтичної. Купрін всюди шукав ту силу, яка могла б прославити людину, допомогти йому набути внутрішньої досконалості і щастя.
Такою силою могла стати любов до людини. Саме цим почуттям пронизані повісті і оповідання Купріна. Людинолюбство можна назвати головною темою таких творів, як «Олеся» і «Анафема», «Дивовижний доктор» і «Листригоны». Прямо, у відкриту, Купрін говорить про любов до людини не так вже часто. Але кожною своєю розповіддю він закликає до людяності.
А для реалізації своєї гуманістичної ідеї письменник використовує романтичні художні засоби. Купрін частенько ідеалізує своїх героїв (Олеся з однойменної розповіді) або наділяє їх майже неземними почуттями (Жовтків з «Гранатового браслета»). Дуже часто романтичними бувають фінали творів Купріна. Так, наприклад, Олесю виганяють з суспільства знову, але цього разу вона вимушена поїхати, тобто покинути чужий їй світ. Ромашов з «Поєдинку» йде від дійсності, повністю занурюючись у свій внутрішній світ. Потім в поєдинку з життям він гине, не виносячи тяжкої роздвоєності. Жовтків в розповіді «Гранатовий браслет» стріляється, коли втрачає сенс життя. Він біжить від своєї любові, благословляючи свою кохану: «Та святиться ім’я твоє»!
У романтичні тони забарвлена у Купріна тема любові. Про неї він говорить благоговійно. Про свій «Гранатовий браслет» письменник говорив, що нічого більше цнотливого він ще не писав. Ця чудова розповідь про любов, висловлюючись самого Купріна, — «велике благословення усьому: землі, водам, деревам, кольорам, небесам, запахам, людям, звірам і вічній добрості і вічній красі, що знаходиться в жінці». Попри те, що в основу «Гранатового браслета» покладені реальні життєві факти і у його героїв є свої прототипи, він є яскравим зразком романтичної традиції.
Це говорить нам про уміння Купріна бачити в реальності поетично піднесене, а в людині — найкраще і чистіше. Тому ми можемо назвати цього письменника і реалістом і романтиком одночасно.