Вы здесь: Главная > Шкільні твори > «Самий рішучий твір Островського»

«Самий рішучий твір Островського»

У драмі Островського «Гроза» показана боротьба між віджилими нормами життя й нових віянь на рубежі 50 — 60 років XIX століття. Це був період суспільного підйому, коли тріскотіли підвалини кріпосництва й у задушливій тривожній атмосфері Росії дійсно збиралася «гроза». Гроза «темному царству», гроза силам неправди й людиноненависництва

Головні діючі особи «Грози» діляться на дві основні групи: гнобителі й пригноблені. Сенс життя перших полягав у тім, щоб здобувати, збільшувати своє багатство так веліти покірними. Дикої для наживи не гидує ніякими засобами, не боячись навіть говорити про цьому вголос. Маючи «тисячі», представники «темного царства» почувають свою силу й нагло вимагають загальної поваги й покірності. Дикої, наприклад, уважає себе вправі лаяти всіх людей підряд без усякого на те підстави. Але боїться тих, хто може дати йому рішуча відсіч. Виявляється, межа влади самодура залежить від ступеня покірності навколишніх. Це добре зрозуміла інша володарка «темного царства» — Кабаниха. Вона знає, що одні гроші влади ще не дають. Іншою неодмінною умовою є слухняність тих, хто грошей не має. Островський малює Кабаниху як переконану захисницю «темного царства». Своє головне завдання вона бачить у тім, щоб припиняти всяку можливість вільнодумства, залякати людини, тримати його у вічному страху

В образах Дикого й Кабанихи Островський розкриває темну гнітючу силу, що тримає в страху й покорі багатьох людей. Багатьох, але не всіх. Ми почуває, що «темне царство» валить, зживає себе. У суспільстві самодурів росте інше життя, з іншими початками, що посилає, по»’ словах Добролюбова, «негарні бачення темному царству». Ця нова сила втілена в образі Катерины.

Катерина по складу характеру відрізняється від всіх діючих осіб «Грози». Цільна, сильна натура, Катерина терпить лише до пори до часу. Вона відрізняється відкритим характером, щирістю, моральною чистотою. « Обманювати — Те я не вмію, сховати — те нічого не можу», — говорить вона. Тонко, що почуває життя, Катерина, немов птах у клітці, тужить у неволі. В основі протесту Катерины лежить прагнення відстояти волю своєї особистості; жити в неволі «темного царства» для неї гірше смерті. І Катерина віддала перевагу смерті, Загибель дівчини похитнула царство мертвущого холоду, неправди й людиноненависництва. Під впливом смерті Катерины Кулигин, Тихін, Варвара, Борис відкрито виступають проти «самодурної сили». Чому ж Островський показав протест слабкої Катерины, нехай навіть неусвідомлений?

Чому так знаменне збурювання, хоча боязкого й неспроможне, Тихона й Бориса? Тому, що «найдужчий протест, — за словами Добролюбова, — буває той, котрий піднімається, нарешті, із грудей самих слабких і терплячих». А якщо слабкі люди кидають виклик «самодурній силі», виходить, у Росії прокидається страшний гнів народних мас, і суспільний ладо, що існував у дореформеній Росії, повинен бути розгромлений і зникнути назавжди. П’єса «Гроза» звучить як вирок «темному царству». Недарма російський критик Добролюбов назвав «Грозу» А. Островського самим рішучим твором Островського».