Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Сатиричне зображення чиновників в комедії Н.В. Гоголя «Ревізор»

Сатиричне зображення чиновників в комедії Н.В. Гоголя «Ревізор»

Сюжет комедії «Ревізор», так само як і сюжет безсмертної поеми «Мертві душі», був дарований Гоголеві А.С. Пушкіним. Гоголь давно мріяв написати комедію про Росію, висміяти недоліки бюрократичної системи, які так добре відомі кожній російській людині. Робота над комедією так захопила і захопила письменника, що в листі Погодину він написав: «Я збожеволів на комедії».
У «Ревізорові» Гоголь уміло поєднує «правду» і «злість», тобто реалізм і сміливу, нещадну критику дійсності. За допомогою сміху, нещадною сатири Гоголь викриває такі вади російської дійсності, як чиношанування, корупцію, свавілля влади, неуцтво і погане виховання.
У «Театральному роз’їзді» Гоголь писав, що в сучасній драмі дією рухає не любов, а грошовий капітал і «електрики чин». «Електрики чин» і породив трагікомічну ситуацію загального страху перед лжеревизором.
У комедії «Ревізор» представлена ціла «корпорація різних службових злодіїв і грабіжників», блаженно існуючих в повітовому місті N.
При описі світу хабарників і казнокрадів Гоголь використовував ряд художніх прийомів, які посилюють характеристики персонажів.
Відкривши першу ж сторінку комедії і дізнавшись, що, наприклад, прізвище частки пристава — Уховертов, а повітового лікаря — Гибнер, ми отримуємо, загалом вже досить повне уявлення про цих персонажів і про відношення автора до них. Крім того, Гоголь дав критичні характеристики кожного з головних дійових осіб. Ці характеристики допомагають краще зрозуміти суть кожного персонажа.
Городничий: «Хоч і хабарник, але поводиться дуже солідно», Ганна Андріївна: «Вихована наполовину на романах і альбомах, наполовину на клопоті у своїй коморі і дівочою», Хлестаков: «Без царя в голові.
Говорить і діє без жодного міркування». Осипнув: «Слуга, такий, як звичайно бувають слуги декілька літніх років», Ляпкин-Тяпкин: «Людина що прочитав п’ять або шість книг, і тому дещо вільнодумний» Поштмейстер: «Простодушна до наївності людина».
Яскраві портретні характеристики дані також і в листах Хлестакова в Петербург своєму приятелеві. Так, кажучи про Суницю, Хлестаков називає опікуна богоугодних закладів «досконалою свинею в ярмулці». Основним літературним прийомом, яким користується Н.В.Гоголь при комічному зображенні чиновника, являється гіпербола. В якості прикладу застосування цього прийому автором можна назвати і Хрістіана Івановича Гибнера, який не в змозі навіть спілкуватися зі своїми хворими унаслідок повного незнання російської мови, і Аммоса Федоровича з поштмейстером, що вирішили, що приїзд ревізора провіщає прийдешню війну. Гіперболічна спочатку і сама фабула комедії, але у міру розвитку дії, починаючи з сцени розповіді Хлестакова про його петербурзьке життя, гіпербола змінюється гротеском. Засліплені страхом за своє будушее чиновники і що хапаються за Хлестакова як за соломинку міське купецтво і обивателі не в змозі оцінити усій абсурдності того, що відбувається, і недоладності нагромаджуються одна на одну:
тут і унтер-офіцерша, яка «сама себе висікла», і Бобчинский, що просить довести до відома його імператорської величності, що «в такому-то місті живе Петро Іванович Бобчинский», і тому подібне. Кульмінація і що йде відразу за їй розв’язка настають різко, жорстоко. Лист Хлестакова дає таке просте і навіть банальне пояснення, що у цей момент воно здається Городничому наприклад, набагато неправдоподібнішим, ніж усі хлестаковские фантазії.
Слід сказати пару слів про образ Городничого. Очевидно, йому доведеться розплатитися за гріхи свого кола в цілому. Зрозуміло, він і сам не ангел, але удар настільки сильний, що у Городничого настає щось на зразок прозріння: «Нічого не бачу: бачу якісь свинячі рила замість осіб, а більше нічого.». Далі Гоголь застосовує прийом, що став таким популярним в наше час: Городничий, ламаючи принцип так званої «четвертої стіни» звертається прямо в зал: «Чому смієтеся? Над собою смієтеся». Цією реплікою Гоголь показує, що дія комедії насправді виходить далеко за межі сцени театру, переноситься з повітового міста на неосяжні простори. Адже недаремно деякі літературознавці бачили в цій комедії алегорію на життя усієї країни. Є навіть легенда про те, що Микола I подивившись п’єсу, вимовив: «Усім дісталося, а більше усіх мені»! Німа сцена: як громом уражені коштують мешканці провінційного містечка що загрузли в хабарах, пияцтві, плітках. Але ось йде очищаюча гроза яка змиє бруд, покарає ваду і нагородить доброчесність. У цій сцені Гоголь відбив свою віру в справедливість вищої влади, батоживши тим самим за виразом Некрасова, «маленьких злодюжок для задоволення великих». Потрібно сказати, що пафос німої сцени не в’яжеться із загальним духом цією геніальною комедії. Після постановки комедія викликала шквал критики, оскільки в ній Гоголь зламав усі канони драматургії. Але головне невдоволення критики було обернено на відсутність позитивного героя в комедії. У відповідь на це Гоголь напише в «Театральному роз’їзді»: «…Мені шкода, що ніхто не помітив чесної особи, що була в моїй п’єсі. Ця чесна, благородна особа був — сміх».

Подобные записи