Селянська тема в розповіді Солженіцина «Матренин двір»

Селянська тема завжди була особливо важлива для творчості А.И. Солженицына. Селянами були його предки, селянство він вважав тим соціальним шаром, в якому найдовше зберігалися традиційні моральні засади російського народу : працьовитість, сумлінність, душевна щедрість. І розповідь «Матренин двір», написаний в 1959 році і опублікований у «Новому світі» в 1963-му, — одно з перших творів, що розкривають неблагополуччя в селі 50-х років. Герой розповіді, учитель Игнатьич, багато в чому автобіографічний, він виражає думці, почуття, настрої, властиві самому Солженицыну. Після пережитих випробувань героєві хочеться «загубитися в самій нутряній Росії». Від однієї назви села — Високе Поле — «веселела душа». І краса цього місця така, що там «не образливо б жити і померти». Але до чого доведено село? Там не пекли хліба — «усе село волочило харчі мішками з міста». Звідти не можна поїхати — «квитків немає». Там живуть в основному старі інваліди, молодь не хоче туди повертатися. Нікому працювати в колгоспі. На прикладі життя Матрены Василівни ми бачимо байдужість влади до людини, селянина-годувальника. «Рік за роком, багатьох років» їй не платять ні рубля — пенсія «не покладена», оскільки в колгоспі вона працювала «за палички трудоднів». А виклопотати пенсію за чоловіка, загиблого на фронті, коштувало багато праць і принижень, коли «ганяли Матрену то за точкою, то за комою» багато верст пішки. Вона хвора, але їй не дають інвалідності — селян не обслуговують в селі, потрібно їхати в лікарню в район. Зате її регулярно виганяють на роботу в колгосп, хоча вона вже і не колгоспниця, і не можна не піти — відберуть ділянку городу. Не можна косити для своєї кози, немає палива, і баби тягають торф, як раніше крали ліс у пана. Так живе не одна Матрена, таке положення усіх людей похилого віку і інвалідів. Колгоспи привели село до повного економічного краху: немає коней — мішки тягають на собі, не тримають худоби, і немає продуктів, навіть вила, виходячи на роботу, потрібно брати свої. Голова сусіднього колгоспу піднявся і отримав звання Героя Соціалістичної Праці за те, що звів під корінь гектари лісу, і від «непрохожих» раніше лісів залишилися кущі на торф’яних болотах. Робота в колгоспі привела до того, що селяни втратили властиве їм почуття хазяїна. Про це міркує Матрена Василівна: «Станеш, об лопату спершись, і чекаєш, чи скоро з фабрики гудок на дванадцять. Коли, бывалоча, по собі працювали, так ніякого звуку не було, тільки ой-ой-ойиньки, ось і обід підкотив, ось вечір підступив». Раскрестьянивание селянства, втрата людьми традиційних моральних засад — ось підсумок, до якого привела колгоспна політика Радянської влади. Але селянська тема в розумінні Солженицына не вичерпується проблемами економіки і політики держави. Це ще і проблеми моральності, проблема національного російського характеру. Втіленням такого характеру в розповіді з’являється Матрена Василівна. Трохи комічно викладає вона епізод з конем, якого зупинила на скаку, — це, звичайно ж, пов’язано з характером російської жінки з поем Некрасова. Вона безкорислива, працелюбна, завжди готова прийти на допомогу і щиро порадіти за інших, навіть якщо просто у сусідки уродилася велика картопля: «В полювання копала, йти з ділянки не хотілося, їй-богу, правда»! Вона не особливо ревно віруюча, але «справа всяке починала »з Богом«! і так само напучувала Игнатьича. Усі обряди виконує вона традиційно, по-російськи. Вона живе за своїм моральним законом: так, щоб не було совісне і щоб уберегти, зберегти свою душу у бездуховному світі, що оточив її. Не знаючи щастя в особистому житті, Матрена уся не для себе — для людей. Працюючи безкоштовно, як рідну, виростивши Кіру і допомагаючи їй в усьому, нікому не відмовляючи в допомозі, вона морально набагато вище за своїх корисливих родичів. І тільки після її смерті стає ясно, що вона — той самий праведник, без якого »не стоїть село, ні місто, ні уся земля наша«. Це втілення кращих рис російської національної вдачі, селянській суті, яку не змогли убити навіть десятиліття влади, спрямованої на знищення традиційних моральних засад селянства.