Вранці, збираючись в школу, я вмикаю магнітофон і слухаю записи своїх улюблених виконавців. їхні пісні супроводжують мене й дорогою до школи: я беру із собою плейер. А ще в нашому будинку є відеомагнітофон. З його допомогою я дивлюся і слухаю виступи моїх улюблених груп: «Руки вгору», «Любе» й інших. Ми часто купуємо відео- і аудіокасети, у нас зібралася велика фонотека. Одного разу касети безладно лежали на підвіконні, на письмовому столі, книжкових полицях і Навіть на полу. Мама мене лаяла за недбале ставлення до речей. Я сердився, але зрештою вирішив скласти всі свої касети. Місце для них швидко знайшлося. У тумбочці, на якій стояв телевізор, у картонній коробці лежали старі платівки. «У нас уже давно немає програвача, — подумав я, — так нема чого зберігати і платівки. Батьки про них, напевно, давно й забули». Я вирішив викинути непотрібні, як мені здавалося, платівки і на їхнє місце скласти касети. Так і зробив. Потім похвастався мамі, що нарешті-то місце для касет знайшов, показав, у якому порядку вони лежать у тумбочці. «А де ж платівки?» — запитала мама. «Я їх виніс разом зі сміттям», — відповів я. «Як ти міг це зробити, не запитавши мене?» — тихо сказала мама і заплакала. «Швидко йди і принеси їх», — суворо промовив тато. Я спізнився. Машина уже відвезла сміття, і контейнери з-під нього стояли порожні. «Але все рівно в нас немає програвача», — намагався утішити я батьків, коли ні з чим повернувся додому. «Ці платівки нам дорогі як пам’ять про юність, молодість, — сказав тато, — їх слухала ще твоя бабуся».
Цей випадок буде мені уроком на все життя. Батьки з розумінням ставляться до моїх захоплень, намагаються зрозуміти мої проблеми, а я ділюся з ними своїми секретами. Але чому ж я виявився таким нечуйним до них? Я довго шукав записи тих пісень, що були на платівках. І я знайшов їх!