Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Суспільне та історино-літературне значення поеми І. П. Котляревського «Енеїда»

Суспільне та історино-літературне значення поеми І. П. Котляревського «Енеїда»

«Їснують в історії народів дати, які немовби розривають надвоє їхнє життя і утворюють межу високу посеред рівного шляху історичних подій. Минувшина остається по той бік межі, майбутність стелиться по цей, і хоча генетичні зв’язки і очевидні для кожної людини, проте зразу ж видно, що історія тут круто сходить з свого попереднього шляху й починає якусь нову путь… Ми маємо таку істо ричну дату — це пам’ятний в історії України 1798 рік. Того року прилетіла перша ластівка українського національного відродження — невеличка книжка, не тільки початок нового українського письменства рахуємо, а новий етап маємо в історії українського народу. То була «перелицьована» на українську Енеїда Івана Котляревського, — так про роль і місце в історії української літератури безсмертного твору зачинателя нового красного письменства писав лі-ктурознавець С. Єфремов.

«Енеїда» Котляревського, увібравши в себе багатовікові літературні й фольклорні традиції, знаменувала початок переходу до нової епохи в історії української літератури — до розвитку літератури на засадах реалізму й народності. На відміну від своїх попередників, Котляревський завдяки силі свого таланту, роті поглядів і новим суспільним умовам зумів побачити весь народ, його минуле й сучасне життя. Починаючи з «Енеїди», українська література з літератури життєвого факту перетворюється на літературу цілого народного життя.

За мистецькою силою гумору «Енеїда» Котляревського — одне з вершинних досягнень серед гумористичних творів світової літератури. З усіх травестійнихих лише поема Котляревського не втратила свого широкого й захопленого читача. У чому ж таємниця її довговічної популярності? У чому її суспільне та іс-рико-літературне значення? Незважаючи на запозичений сюжет і античні імена героїв, на обмеженість травестійного жанру, в «Енеїді» Котляревського виявив себе українкий народ з його героїчним минулим, з його сучасним побутом та соціальними бідами, історичним оптимізмом, високими моральними й естетичними параметрами, безсмертним гумором. Котляревський відобразив багато важливих рис історичної епохи, «Енеїда» — це була «колюча» «мужича правда» про панівну верхівку XVIII и початку XIX століття, художньо висловлена в бурлескній формі.

У цій правдивій оцінці поетом явищ дійсності з позицій народу, у народного бажання покарати, посадити «в свою шкуру», відправити в пекло паразитичне панство, чиновників-хапуг, виявляється народність «Енеїди».У картині раю відбиті мрії народу про суспільство мирного дружного спілкування людей. Образами Енея, Низа, Евріала розпочинається створення в новій українській літературі образу національного героя.

Винятковим було значення високоталановитої поеми для України. Як зразок правдивого відображення живої дійсності, як вияв великих літературно-мистецьких можливостей українського народного слова, нев’янучого українського гумору і народної творчості «Енеїда» відкрила й показала широку перспективу розвитку української літератури на основі народнорозмовної мови.

З «Енеїди» почався розвиток нової української літератури. Поема була найпопулярнішим українським твором дошевченківських часів. «Енеїда» своїм життєствердним сміхом мала великий вплив на наш світогляд пробуджувала національну свідомість, а світові розкрила характер українців. Що за висловом О. Гончара, «наіскрена сонцем», розпашіла од земних пристрастей поема і нині має велике суспільне значення.

Подобные записи