Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Твір-міркування про честь і совість (2 варіант)

Твір-міркування про честь і совість (2 варіант)

Честь і совість?! Багато людей вживають ці слова в повсякденному житті. Адже якщо запитати їх, яке значення цих слів, то дадуть відповідь далеко не усі. Та і відповіді будуть абсолютно різними.

Чому? Та тому, що питання цей набагато складніше, ніж здається на перший погляд. І ось зараз це питання переді мною. І знайти на нього однозначну відповідь відразу я не можу. Відкриваю енциклопедичний словник на слові «совість, і читаю:

«Совість — поняття моральної свідомості, переконаність в тому, що є добром і злом, свідомість моральної відповідальності за свою поведінку». Я повністю згоден з визначенням автора цього словника, але все-таки особливо виділив би кінець цього формулювання : «совість — свідомість моральної відповідальності за свою поведінку». З совістю стало вже трохи ясніше, залишилося розібратися із словом «честь». Перевертаю ще декілька сторінок, знаходжу слово «честь» і читаю: «честь — гідна повага і гордості моральні якості і етичні принципи особи». І з цим визначенням можна погодитися. Але від себе я поставив би знак питання поряд із словом «гордість».

На мою думку, яке я не хочу нікому нав’язувати, слова «гордість» і «честь» трохи суперечать один одному, але це лише моя думка.

Проте усі визначення, написані вище, є дуже загальними. Розуміння як совісті, так і честі зазнавало зміну з часом. Корені цих слів відходять далеко в минуле, проте, як мені здається, їх варто починати розглядати з середньовіччя. Не одно твір присвячений цій епосі, але одним з найбільш значних і яскравих я рахую твір Мигеля де Сервантеса «Дон Кихот». Читаючи цей роман, мимоволі переймаєшся духом середньовіччя, духом благородних лицарів, яким властиві і совість, і звичайно ж честь. Мені здається, що склалося така думка, що поняття «лицар» і «честь» нероздільні. У романі дійсно Дон Кихот захищає слабкіших, а вже чого варті подвиги цього безстрашного лицаря заради своєї коханої. У нашій країні цієї епохи не було Саме цим свого часу було викликано таке відношення Гітлера до нашої країни. Але відсутність цієї епохи в історії нашої країни не можна назвати недоліком. Так, Мигель де Сервантес описав Дон Кихота, показавши його втіленням честі, гідності і благородства. Але, усупереч думці, що склалася, на одного такого «Дон Кихота» доводилося, щонайменше, двадцять «лицарів», яким поняття «совісті» і «честі» були абсолютно чужими і які тільки і займалися тим, що пиячили і псували« сільських дівчат.

Як і усе, епоха середньовіччя пройшла, і прийшли інші часи, абсолютно інші, і разом з ними змінилося значення честі і совісті. Щоб простежити цей час, я вибрав твір Маргарет Митчелл «Понесені вітром». У цьому романі на суд читача видаються вже абсолютно інші люди, з абсолютно іншою системою цінностей. І у більшості своїй вони мають і честь, і совість, якщо наслідувати визначення, дане на початку твору. Довести? Будь ласка, на прикладі мешканців півдня.

Совість — переконаність в тому, що є добром і злом. Читаючи сцени, що відбуваються на пікніку в «Дванадцяти дубах», розумієш, що усі мешканці півдня схвалюють Конфедерацію і усе, що відбувається в ній, вважаючи це добром, мешканців півночі ж вони вважають злом. Совість — свідомість моральної відповідальності за свою поведінку. Майже усі мешканці півдня упевнені, що, воюючи з мешканцями півночі, вони виконують те, що повинні робити, виконують свій обов’язок. Честь — гідна повага і гордості моральні і етичні принципи особи. Але ж так воно і є. Поважаються люди, що борються за свободу Конфедерації, а люди, виступаючі проти або навіть що сумніваються, зустрічають не розуміння, а презирство. У мешканців півночі ж абсолютно інша система цінностей, але можна також легко довести, що і вони мають честь і совість. Головні ж герої коштують декілька осібно на тлі інших, і такі поняття, як честь і совість, до них непридатні. І Ретт Батлер, і Скарлетт трохи випередили свою епоху…

Але Громадянська війна в Америці пройшла, мешканці півдня і мешканці півночі також пішли в історію. Прийшла нова епоха, чудово описана Теодором Драйзером. Мій улюблений літературний твір — трилогія Теодора Драйзера «Трилогія бажання», і особливо її перша частина «Фінансист». Читаючи цей твір, мимоволі переконуєшся, що совість і честь у людей відходять навіть не на другий план, а кудись дуже-дуже далеко. Дії людей, особливо Френка Каупервуда, диктуються передусім своїми бажаннями, ситуацією, що склалася, симпатією, неприязню, та чим завгодно, тільки не совістю і честю. Адже не совість же підказала Френку «пограбувати» міське казначейство! Звичайно, не усі люди були такими, як головний герой, Френк Каупервуд був все-таки втіленням Америки того часу.

Так вийшло, що у своєму творі я використовував тільки зарубіжну літературу, але зараз я спробую виправити цей недолік. Слід сказати, що наша країна у своєму розвитку йшла по абсолютно іншому шляху, тому і поняття честі і совісті були зовсім іншими.

Це дуже добре видно на прикладі одного з моїх улюблених творів російської літератури «Доля людини», написаної Михайлом Шолоховым. Головний герой розповіді Андрій Соколов з’являється перед читачем людиною нескінченної волі, честі і совісті. Хіба міг би той же Френк Каупервуд або Ретт Батлер перенести випробування, що припали на долю простого росіянина солдата? Хіба могли б вони пожертвувати кращими роками свого життя, здоров’ям, сім’єю заради своєї батьківщини? Навряд чи! Та ніколи, тому що не було у них ніколи ні честі, ні совісті. Саме честь і совість допомогли головному героєві перенести увесь жах війни і вижити.

Наша країна завжди залишатиметься найбагатішою, найсильнішою, самой-самой, тому що ніде ви не зустрінете таких людей, як Андрій Соколов! Нехай в Росії і стали з’являтися люди, які готові плювати на честь і совість, їх число завжди буде невеликим в порівнянні з числом порядних людей, яким честь і совість не чужі. Так можна роздумувати до безкінечності. Зараз, перечитавши написане, я зрозумів, що поняття честі і совісті дуже умовні, дуже суб’єктивні. Вони залежать від системи цінностей, прийнятої в якій-небудь країні, в якому-небудь крузі. У різних країнах, у різних людей совість і честь мають абсолютно неоднакові тлумачення, значення. І дуже хочеться сподіватися, що коли-небудь в майбутньому поняття честі і совісті у всьому світі будуть однаковими, такими, що об’єднують в різних країнах зараз і тих, які були раніше, але не дійшли до нашого часу.

І дуже хочеться, щоб якомога більше людей мало такі достоїнства, як честь і совість.