Урок моральної краси і благородства в повісті А. І. Купріна «Олеся» (образ Олесі)

Образ Олесі примушує читача згадати дивовижних казкових красунь, які, окрім своєї краси, володіли безліччю талантів. Дівчина виросла в єднанні з природою і близька до неї. Не випадково вже у момент знайомства в першу чергу головний герой звертає увагу на птахів, яких дівчина приносить у будинок. Вона сама називає їх «ручними», хоча це звичайні дикі лісові птахи.
Олеся вигідно відрізняється від місцевих сільських дівчат. От як говорить про це автор: «В ній не було нічого схожого на місцевих «дивчат», особи яких під потворними пов’язками, що прикривають згори лоб, а знизу рот і підборіддя, носять таке одноманітне, перелякане вираження. Моя незнайомка, висока брюнетка років близько двадцяти-двадцяти п’яти, трималася легко і струнко. Простора біла сорочка вільно і красиво обвивала її молоді, здорові груди. Оригінальну красу її обличчя, раз його побачивши, не можна було забути.».
Зрозуміло, що головний герой захоплюється дівчиною, не може око від неї відірвати. Олесю вважають відьмою. Вона дійсно має уміння, які не властиві більшості звичайних людей. Таємні знання передавалися з покоління в покоління тільки у обраних. Бабуся і мати Олесі якраз є носіями таких знань, тому сама дівчина вважається чаклункою.
Олеся виросла далеко від суспільства, тому їй чужі брехня, святенництво, лицемірство. Місцеві жителі вважають Олесю відьмою, але наскільки вони самі на її фоні неблагородні, жорстокі і безсердечні! Головний герой розповіді при ближчому знайомстві з Олесею переконується в тому, наскільки дівчина чиста, піднесена, добра. Вона має дивовижний дар, але вона ніколи б не спожила його в зло. Про Олесю і її бабусю ходять плітки, їх звинувачують в усіх бідах, які тільки трапляються з місцевими жителями. Неуцтво, дурість і злість останніх різко контрастують з моральною красою Олесі. Дівчина так само чиста, як природа, що оточує її
Олеся говорить про те, що вона і бабуся абсолютно не підтримують стосунків з навколишніми людьми : «А ми хіба чіпаємо кого-небудь! Нам і людей не потрібно. Раз на рік тільки сходжу я в містечко купити мило та солі… Та ось ще бабусі сподіваюся — чаю вона у мене любить. А то хоч би і зовсім нікого не бачити». Таким чином, дівчина як би проводить рису між собою і іншими. Ворожа настороженість оточення по відношенню до «відьом» призводить до подібного усунення. Олеся і її бабуся згодні взагалі не підтримувати відношення ні з ким, аби залишитися вільними і незалежними від чужої волі.
Олеся дуже розумна. Незважаючи на те що вона не отримала практично ніякої освіти, вона дуже добре розбирається в житті. Вона дуже допитлива, її цікавить усе, що може їй розповісти новий знайомий. Любов, що виникла між Іваном Тимофійовичем і Олесею, — явище щире, чисте і прекрасне. Дівчина дійсно гідна любові. Вона — абсолютно особлива істота, повна життя, ніжності, співчуття. Олеся віддає усю себе своєму коханому, нічого не вимагаючи натомість.
Олеся викладає Івану Тимофійовичу прекрасний урок моральної чистоти. Пан закохується в прекрасну чаклунку і навіть пропонує їй
стати його дружиною. Олеся відмовляється, оскільки прекрасно розуміє, що їй не місце поряд з утвореним і шанованим в суспільстві людиною. Вона розуміє, що згодом Іван Тимофійович може пошкодувати про свій необачний вчинок. І тоді він мимоволі почне винити дівчину за те, що вона не відповідає звичному для його суспільства представленню.
Вона з готовністю жертвує собою для того, щоб виконати його безглузде, загалом, вимога — відвідати церкву. Олеся здійснює цей вчинок, який і спричиняє за собою такі трагічні наслідки. Місцеві жителі вороже віднеслися до «відьми» за те, що вона посміла з’явитися у святому місці. Випадкова загроза Олесі сприймається місцевими жителями занадто серйозно. І тепер варто тільки статися чомусь поганому, винні будуть Олеся і її бабуся.
Дівчина приносить себе в жертву і тоді, коли вирішує несподівано поїхати, нічого не повідомляючи своєму коханому. У цьому також проявляється благородство її характеру.
Увесь образ Олесі свідчить про її чистоту, доброту і благородство. Саме тому так важко стає, коли дізнаєшся про розлучення дівчини з її коханим. Проте саме такий фінал є закономірністю. У любові Олесі і молодого пана немає майбутнього, дівчина прекрасно це розуміє і не хоче стояти на заваді для благополуччя своєї коханої людини.