Оповідання «Хамелеон» було вперше надруковано в журналі «Осколки» 1884 року. Як у багатьох інших оповіданнях цього часу («Товстий і тонкий», «Смерть чиновника», «Маска»), Чехов викриває в ньому самодурство представників влади і рабську свідомість людей.
В одному епізоді Чехов відтворив типові явища дійсності — «хамелеонство». Це передано вже в назві оповідання. Як ящірка-хамелеон змінює своє забарвлення в залежності від обставин, так і городовий Очумєлов змінює своє поводження в залежності від того, з ким має справу: догідливий стосовно сильного і деспотичний стосовно слабкого.
Комічну основу оповідання складає невідповідність: незначність важливого для героїв питання (кому належить собака) і серйозний, пристрасний тон обговорення цієї несерйозної «проблеми».
Комічний ефект підсилюється самою побудовою центрального епізоду: це ланцюг «перетворень» Очумєлова. Причому «хамелеоном» виявляється не тільки представник влади, але й потерпілий Хрюкін, і обивательська юрба.
Шість разів городовий Очумєлов змінює свою позицію: то він приймає вигляд людини «можновладця», розмовляє суворо, велично «ворушачи бровами», глибокодумно «обмірковуючи становище», і приймає суворе рішення: покарати хазяїна «бездоглядної» собаки, а самого пса знищити. Очумєлов уже передчуває задоволення «накласти штраф» на хазяїна собаки, як раптово в юрбі хтось висловлює припущення, що собака належить генералу. Очумєлов відразу приймає інше «забарвлення». Він бере під захист собаку, і винуватцем виявляється Хрюкін: «Ты ведь известный народ! Знаю вас, чертей… Не рассуждать!»
Різкими переходами в мові головного персонажа Чехов досягає комічного ефекту: виявляється то деспотична, то рабська сутність натури Очумєлова. У читача створюється враження, що самоправність, деспотизм і догідництво — однакові каліцтва.
Показуючи одночасно з «трансформаціями» Очумєлова перетворення Хрюкіна, Чехов підкреслює типовість хамелеонства. Юрба обивателів, яка очікує рішення городового, доповнює загальну картину догідництва, рабської свідомості, що створюють умови для процвітання Очумєлових. У розповіді Чехова обидві вади — і самоправність, і догідництво — виглядають однаково принизливими для людини.