Я і телевізор (твір-міркування)

Як ви думаєте, чи не пора нам добитися організації Суспільства захисту прав споживачів духовної їжі? Це бажання міцніє з купівлею кожного нового номера газети з телепрограмою.
Коли у нас з’явився новий телевізор, це було велике свято. Коли ми отримали доступ до кабельного телебачення — радість була величезною. Будували плани: «Ось з’явиться більше грошей — купимо супутникову антену».
Через деякий час захоплення вщухли. Супутникову антену брати передумали. А тепер ось розуміємо, що і без кабельного телебачення обійтися зможемо.
Телебачення — масовий, доступний і могутній засіб передачі інформації. Так чому ж замість інформації ми отримуємо те, що грубо можна назвати двічі використаною кимось жувальною гумкою?!
Канали змагаються — хто в максимально короткі терміни покаже один і той же фільм найбільша кількість разів. Чи по-іншому — хто більше усіх зможуть заповнити свій ефірний час повторами третьосортних відходів голлівудського прокату? Час від часу з’являються горді крейсери «оскароносцев». Тут же вони виявляються «Титаніком». Неначе ми, дикі українці, не знаємо, що «Оскара» дають тим режисерам, які ухитряються витратити великі кілометри плівки і грошей.
Репортажі з Каннських фестивалів викликають глухе роздратування. Їх треба назвати по-іншому. Наприклад, «Гаряча десятка. Фільми, які ми вам ніколи не покажемо». Іноді з’являються, подібно крыловской перлині в гної, такі чудеса як «Час циган» Кустуріци або «Танцююча в темряві» з чудовою Бьорк. Але скільки ж треба гною… даруйте, перелопатити! «Блакитну безодню» Безсонна показали в скороченому варіанті для бідних. А «Мадам Батерфляя» з’явилася в рубриці «Елітне кіно». Ця добротна мелодрама — для еліти! За кого нас приймають?
Вибухової сили і краси «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова українське телебачення відправило до «Нічного каналу». Його замість уроку української історії треба показувати, і подіє він краще, ніж нав’язливі заклики «Любiть Украiну».
Чим винні українці, що їм замість геніального «Кам’яного хреста» показують «День народження Буржуя»?
Про розважальні передачі взагалі важко говорити, не виходячи за рамки нормативної лексики. То у них «Любов з першого погляду», то «Медовий місяць». А глядачі єхидно прикидають, як учасники потім призи ділити будуть. Є, на мій погляд, декілька світлих плям: «Брейнринг «і «Що? Де? Коли»?. Остання передача з’являється, правда, так само часто, як і сонце в Заполяр’ї. А «Перший мільйон» виглядає як несмішна пародія на інтелектуальні ігри. Прекрасний зразок того, що у світі називають «кроссвордным освітою» : знаємо декілька дат, імені назв, а що за ними коштує — бог звістку.
.Отже телевізор у нас, в основному, відпочиває. На нього книжки складають і пил витирають.
А може, це замаскована загальнодержавна кампанія по економії електроенергії? Над цим варто подумати