Поетична творчість А. С. Пушкіна пронизане тугою по свободі і печаллю із-за існування невидимих грат, стримуючих його усе життя.
Поетові були 23 роки, коли він написав вірш «В’язень». У такі роки людина, як ніколи, вільна, він повний сил і має усі шанси реалізувати свої плани і мрії. Але
А. С. Пушкін бачив, що суспільство, в якому він живе, яке його виховало на своїх нікчемних і порожніх ідеях, — це не що інше, як загальний обман, темниця. Доля героя зображається поетом як процес відчуження від рідного йому світу, як руйнування зв’язків з ним. У рядку:
«Сиджу за гратами, в темниці сирій».
Пушкін пише про себе, про безнадійну тугу, про свободу, що поруч. Треба тільки спробувати вирватися, але те .чи рутинне життя скуло орла, чи то ситість і безпека не коштують свободи… У вірші немає розвитку дії, є пропозиція:
…Давай відлетимо!
Ми вільні птахи, пора, брат, пора!
Туди, де за хмарою біліє гора,
Туди, де синіють морські краї,
Туди, де гуляє лише вітер… та я!.».,
але немає відповіді.
Вы здесь: Главная > Шкільні твори > Яким настроєм пронизаний вірш А. С. Пушкіна «В’язень»?
16 Апр 2015