… весь він був створений для бранної тривоги. М. В. Гоголь
Запорозька Січ… Це не тільки місце. Це втілення мрії українського народу про вільне життя, про бойові подвиги. Це царство волі й рівності. Це вільна республіка, у якій живуть люди широкого розмаху душі, абсолютно вільні й рівні. Тут виховуються вільні, мужні характери, для яких немає нічого вищого за інтереси народу, за волю й незалежність Вітчизни.
Такою я побачив Запорозьку Січ у повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба». Втіленням духу запорозького козацтва є Тарас Бульба — головний герой повісті.
Тарас був «один з корінних, старих полковників». Він любив просте похідне життя запорожців. Чисте поле та добрий кінь — от і все, що йому потрібно. Побачившись після довгої розлуки із синами, Тарас назавтра ж поспішає з ними на Січ, до козаків. Суворий, вимогливий, Тарас Бульба й синів своїх виховує суворо, за законами Запорозької Січі. Для нього головне, щоб його сини «воювали хоробро, захищали б завжди честь лицарську, щоб стояли завжди за віру Христову».
Сам Тарас Бульба веде життя, повне негод і небезпек. Ходив він у бойові походи й проти турків, і проти ляхів. Він нещадно карає польських магнатів і захищає пригноблених і знедолених. Це людина величезної волі й великого розуму, тому запорожці обирають його отаманом. Зворушливо й дбайливо ставиться він до своїх товаришів. Перед боєм він захотів висловити все, що було на серці, і звернувся до козаків з промовою, у якій сказав: «Немає уз святіше товариства!» Він мудрий і досвідчений ватажок козачого війська, тому перед боєм хоче зміцнити волю й віру запорожців, щоб міцно вони стояли, захищаючи рідну землю. За Російську землю, за православну віру, за Січ і бойове товариство закликає він стояти до кінця.
Все життя Тараса Бульби було пов’язане з життям Січі. Він цінував у людині насамперед мужність і відданість ідеалам Січі. Тому він невблаганний до зрадників і боягузів. Він не пощадив навіть свого молодшого сина Андрія й сам убив його за зрадництво. Тарас пишався мужністю й стійкістю Остапа і пробрався до місця його страти, щоб підтримати дух сина.
Сильним і могутнім був козак Тарас Бульба. Але, коли в останньому бої повисло в нього на руках і ногах майже тридцять чоловік, то «сила здолала силу». І коли його прив’язали до стовпа, цвяхами прибили йому руки й розклали під ногами багаття, Тарас думав не про смерть, а про своїх товаришів, про рідну землю. Сила Тараса Бульби — в могутності його патріотичних почуттів.
Я думаю, що всі, хто читає повість М. В. Гоголя, уявляє Тараса Бульбу як живу людину, що дійсно жила в Запорозькій Січі. М. В. Гоголь зумів створити в образі Тараса Бульби узагальнений образ запорожця — сильного, мудрого, мужнього, патріота своєї землі.