Він був розумний, чесний, суворий і ніколи не замовчував правди, як би вона не була прикра…
М. Горький
Мені здається, без письменника Салтыкова-щедрина неможливо розібратися в політичному житті другої половини XIX століття. Значення його сатиричних творів для історії Росії величезне. Багато що з того, що сталося в політичному житті нашої країни вже в нашому столітті, було пророчо передбачене письменником в романах, політичних казках і нарисах.
До речі кажучи, нариси — новий етап в творчості письменника. На зміну юнацьким поривам до протесту прийшло суворе зображення правди життя.
Уперше в російській літературі М. Е. Салтыков-щедрин створив цикл сатиричних нарисів. У «Губернських нарисах» він відбив життя дореформеного царського чиновництва.
На початку 60-х років він пише ряд нарисів, в яких виникає тема міста Глупова : «Глупов і глуповцы», «Глупов-ское розпуста», «Сатири в прозі» і «Безневинні оповідання». У них осмислюються події громадського життя під час селянської реформи, передбачаються шляхи розвитку Росії.
Хочу відмітити, що М. Е. Салтыков-щедрин не був борцем-одинаком. Він входив до складу прогресивного журналу «Сучасник», який редагував Н. А. Некрасов. Знав і обстоював революційно-демократичні погляди Н. Г. Чернишевського і Н. А. Добролюбова.
У 1868—1881 роках особливо яскраво розцвів талант великого сатирика. В цей час він створює найзначніші свої твори і серед них сатиричний роман-огляд «Історія одного міста», цикл сатиричних оповідань «Помпадури і помпадурші», сатиричні хроніки «Господа ташкентцы», «Щоденник провінціала в Петербурзі», «Добромисні розмови», «Культурні люди».
Салтыков-щедрин першим не лише в російській літературі, але і у світовій ввів жанр сатиричної хроніки, створив новий тип соціального роману.
Він говорив: «У нас встановилося таке поняття про роман, що він без любовної зав’язки бути не може… Я рахую мої «Сучасна ідилія», «Головлевы», «Щоденник провінціала» та ін. справжніми романами; у них, незважаючи навіть на те, що вони складені як би з окремих оповідань, узяті цілі періоди нашого життя».
Я особисто поважаю Салтыкова-щедрина за те, що він не лише у своїх сатиричних творах гостро висловлювався про усе, що вважав предметом, заслуговуючим критики, але і в житті був істинним громадянином. Його сучасники свідчать, що письменник був прямий, різання з вищестоящим начальством, не боявся його критикувати. У губернії його навіть називали «Віце-Робесп’єром».
Я упевнений, що і в наші дні сатира Михайла Євграфовича Салтыкова-щедрина не втратила своїй актуальності, і на прикладі життя великого сатирика зростають нові покоління чесних і мужніх письменників і журналістів.