23 Май 2014
Від того дня 1796 року, коли Алоїзій Сенефельдер винайшов новий спосіб тиражувати графіку – літографію, пройшло лише років двадцять-тридцять, а по цілій Європі вже було важко відшукати шляхетське чи міщанське помешкання, де би гостей не бавили розгляданням альбомів літографій з мітологічними героями, історичними портретами чи романтичними руїнами. Замки і собори, стрімкі водограї і фантастичні скелі під тихий супровід шелесту колоди карт і аматорського музикування розважали око завсідників салонів, що в такий спосіб, через зарисований краєвид, осягали шарм краєвиду правдивого. Упродовж більшої частини ХІХ століття, не зважаючи на появу фотографії, літографія залишалась найбільш доступним джерелом візуальної інформації, і, відповідно, найбільш популярним. Суспільство дуже швидко зорієнтувалось у популяризаторському потенціялі нової техніки, і, окрім естетичної функції, поклало на літографію ще й відповідальність за виховну місію. Портрети уславлених предків і альбоми величних ведут і романтичних краєвидів стали настільними виданнями, отож у Варшаві, Кракові, Познані, Львові почали масово з’являтись архітектурні, географічні та історичні серії літографій. Якраз у цей час, у 1830-х роках, до Львова на запрошення власника друкарні Піллєра після навчання у Віденській академії мистецтв прибув молодий, завзятий і працьовитий чеський літограф Карл Ауер.
Бесплатно скачать реферат «Карл Ауер» в полном объеме